Нещодавно 28-річна художниця Тетяна Калівошко презентувала свою роботу в рамках одного з найвпливовіших фестивалів мистецтв у світі Art Basel, на ярмарку-експозиції Red DotMiami. Бере участь в Art Basel вона вже не вперше. А шлях до топових виставок Тетяна почала прокладати ще зі свого рідного міста Ковеля. Далі були Львів, Шанхай, Маямі… Про непересічну життєву історію молодої волинянки, а тепер перспективної американської художниці розпитала в інтерв’ю журналістка Анастасія Боднарська. Як воно – бути художником, що таке малювання емоціями і де знаходиться та тонка грань, коли людина може назвати себе артистом – читайте далі.

Art Basel – Олімпійські ігри у мистецтві

Виставка Art Basel має велике значення для художників, мистецтвознавців, колекціонерів, критиків, арт-дилерів. Її неофіційно називають Олімпійськими іграми в мистецтві. Виставка надає безпрецедентну можливість побачити деякі з найсвіжіших та найцікавіших робіт з усього світу.

Відвідувачі там знайомляться з картинами, скульптурами, ліпленням, гравюрою, малюнками, фотографіям, інсталяціями, відео, оригінальною графікою та можуть побачити, яким є сучасне мистецтво. Так само як і познайомилися з Тетяною Калівошко та її твором із колекції «What do you see here? What could it be?».

Творити і ще раз творити

Щоб потрапити на Art Basel, потрібно перш за все творити. Також артист має надати свою автобіографію з професійної точки зору. Ще художник повинен представити заявку про свою творчість. Тобто пояснити світові, що означають картини в його колекції. Це не все: до цих документів треба додати лист виставок, які зробив митець. Мова йде про групові чи соло виставки, а також колекції, де знаходяться роботи артиста.

А ще на кожну роботу треба мати сертифікат автентичності. Нещодавно я відправляла свою роботу в Німеччину і надавала такий сертифікат. Тепер ця робота належить тому, хто її купив.

Red DotMiami – за честь для художників

З 1 по 5 грудня робота художниці Тетяни Калівошко була представлена в розділі Red Dot Miami. Сама виставка як завжди проводилася у культовому Arts district та знову зібрала десятки тисяч шанувальників живопису, графіки та інших видів сучасного мистецтва. Сьогодні це один з найвідоміших і найвпливовіших арт-заходів тижня мистецтв ArtBasel, і потрапити до учасників експозиції Red Dot — це велика честь не тільки для молодих художників, а й для відомих особистостей у світі сучасної творчості, адже нерідко саме тут здійснюються великі інвестиції у мистецтво. Тетяна – одна з тих артистів, кому вжене вперше була надана можливість там показати своє полотно.

Повернемося до коренів: коли пензель став частиною душі

Я народилася в Ковелі, що на Волині. Фактично, почала малювати перша в родині. Тато допомагав робити малюнки в школу на уроки. Особливе бажання пов’язати себе з творчістю виникло в юності, і воно досі горить в моєму серці. Батьки підтримали моє прагнення. Тому почала брати уроки у викладача Львівської національної академії мистецтв. Згодом вступила туди на навчання. Нині спеціалізуюся на живописі, скульптурі та мистецтві інсталяцій. Також, здобувала освіту в університеті в Шанхаї. Тож, як почала я творити у 15 років, то продовжую робити це досі. І дуже люблю свою справу.

«In Love With Art». Як мовою любові говорять фарби

Ще глибше присвятити себе світу мистецтва я вирішила в 2015 році, побачивши виставку «In Love With Art». Це спонукало мене почати розвивати свій напрямок та подорожувати світом. То ж я взялася за роботу над дебютною проектною інсталяцією «Мир». Згодом полотна із цієї колекції я показала на спільній виставці із китайським художником Джен Ганом. Ми також працювали разом над фільмом по його книзі «Закохався в Україну».

Показала свою творчістю Шанхаю

У 2016 році я презентувала свою першу колекцію «Тепло всередині» у Шанхаї. Паралельно працювала вчителем образотворчого мистецтва для дітей та дорослих у приватній школі «Гон Мей Мистецтво». У китайському місті Чанчжоу восени 2016 року представила свій спеціальний інсталяційний проект «Стара легенда». Та працюючи там, я була зачарована великими перспективами для художників у Америці…

Шлях українського пензля в Америку

Тоді вирішую переїхати на рік до Маямі, адже там чи не на кожному кроці творчі студії та майстерні. А згодом перебралася в Лос-Анджелес. Там я провела своїх два американських роки творчості. Мої перші виставки в США відбулися в 2017 році в Маямі, на тому ж славнозвісному заході Art Basel. Там я виставляла свою «Весняну війну». У 2018 році мене запросили до Сантьяго, Чилі, щоб представити свій інсталяційний проект у «SALA En Transito» галереї під назвою «Золото всередині». Показала свою творчість і чилійцям.

«Весняна війна». Коли замість гранат вибухнуло мистецтво

У 2018 році я провела виставку на Art Palm Beach 2018 у Маямі, де представила колекції «Весняна війна»(«ВВ» - далі) та «Мандала весняної війни». «ВВ» присвячена моїй Україні та усім країнам, де зараз ведуться бойові дії. Деякі твори з «Весняної війни» є частиною колекції Боярського музею, де я виставлялася свого часу. Також, полотна можна побачити в Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки. Ідея цієї збірки – показати, як війна знищує все. У картинах я намагалася передати сенс того, що зброю слід викинути і перетворити на нове життя з прекрасним майбутнім. Тому на моїх полотнах з гранат, вибухівок та зброї проростають квіти. Наразі планую організувати виставку в представництві України та долучити до неї спільноту українців.

Текстура як ознака життя

Наприкінці 2018 року брала участь у двох колективних виставках «Червона площа картинної галереї» та «Дон приватна виставка». А у 2019 році також виставила свою колекцію «Чужі» на Pinta Art Show разом із галереєю La Sala. Фактично усі мої попередні колекції – це колажі. А останні мої картини – абстрактний експресіонізм. Тобто творю у різних стилях. Щодо матеріалів, то зараз малюю акрилом. На це впливають більше технічні причин. Тому що немає об’єму в роботах. Я просто люблю акрил, щоб на полотні було видно текстуру. Це робить твір живим! Обожню працювати в своїй майстерні наодинці. Коли ніхто не завадить моїм думкам вилитися в картину чи скульптуру. Це більше наповнює процес сенсом.

Не про Фрейду, а по Роршаху: зв’язок картин і швейцарського психіатра

Як вже я казала, колекція «What do you see here? What could it be?» виконана у стилі абстрактного експресіонізму. Взагалі, ця збірка картин ототожнена з психологічним тестом швейцарського психіатра Германа Роршаха. Під час виконання тесту людина для себе відповідає на питання «What do you see here? What could it be?» («Що ти тут бачиш? Що це може бути?»). Точно так само і з картинами: людина дивиться на полотно і має для себе вирішити, що вона там бачить. На полотнах переважають білий, чорний та жовтий кольори. Переважно, акцентую увагу на жовтому, який тут символізує світло, надію, радісний настрій. А чорний і білий – відображають тест. Зараз у колекції 20 картин.

Протест акрилом на полотні

На картинах останньої колекції зображена феміністична тема про права жінок. Через полотна я хотіла показати, що жінка сама повинна обирати, ким бути, а не слухати, що каже їй суспільство. На одній із картин жінка сидить і дивиться в даль. Це не означає, що вона – самотня, а те, що вона може бути наодинці із собою, і це – нормально. Інша картина – жіноча постать на фоні долара. Це символізує те, що жінка має право бути президентом. Це мій протест проти порушення жіночих прав.

Люди наче твори мистецтва

Мої картини включають мій особистий життєвий досвід, місця, які я відвідала, і культури, які я побачила. Перш ніж почати малювати, я роблю багато ескізів, які мають свої значення. У реальному житті так само: кожен суб’єкт наповнений різними точками зору.

Мене надихають люди і те, що ми всі маємо власні цілі, мрії, страхи, радощі, переконання і сподівання. Кожен з нас – герой і господар власного життя.

На світанку успіху в кар’єрі

У сучасному світі зробити кар’єру художника можливо на всі сто відсотків.  Наприклад, коли я розпочинала свій творчий шлях, я малювала картини на замовлення та працювала на інші компанії, заробляючи кошти на прожиття і на те, щоб купити матеріали для робіт.

Часто малювала вночі. Щоб дійти до тієї точки, на якій я зараз знаходжуся, було витрачено чимало грошей та часу. Проте, я випрацювала свою техніку.

Рік тому я почала продавати картини так, що мені зараз взагалі не потрібно працювати на інші компанії чи брати якийсь підробіток. Нині мій арт-дилер досить успішно продає роботи Тетяни Калівошко. Стереотип про те, що всі митці «голі і босі» – це правда, але лише на початку кар’єри. А якщо ти любиш, те, що ти робиш, свої роботи, тоді їх полюбить глядач.

Чому невдача – це також успіх?

Невдач та проблем на моєму творчому шляху було не дуже багато, але усі, які траплялися – робили мене сильнішою. Це досвід, який додав мужності надалі йти до своєї цілі. Можливо, відношення до самої себе та до своїх робіт відбилося на творчості. Адже я не показувала свої полотна в той період часу, коли готувала колекцію.

Я взяла собі за мету, що хочу бути художником рівня музею. Дуже важливо було самій в себе повірити…а ще – в свої роботи.

Боятися конкуренції – в «ліс» мистецтва не ходити

Конкуренції між художниками я не відчуваю. В кожного митця є свій напрямок і арт. Навіть якщо він чи вона малює в такому ж напрямі, все одно на полотні проявляється зовсім інша тематика та ціль. Але до такого мислення прийшла не відразу. Це сталося в Маямі. Там я і четверо митців працювали в одній студії. Це був сильний досвід. Тому що під час спільної роботи ми один одному допомагали, ділилися техніками, підтримували і були наче одна сім’я. Тоді я зрозуміла, що кожен художник творить своє мистецтво і для мене тут немає конкуренції.

Мистецтво, яке спонукає до дії

Моя головна мета як художника – показати своїм мистецтвом, що незалежно від раси, національності, віку, статі, соціального чи економічного походження, ми – рівні. А рішення, вибір і зміни, які ми можемо зробити в будь-який момент часу, впливатимуть на нас до кінця нашого життя.

Через своє мистецтво я хочу поставити запитання, які закличуть глядачів до нових ідей та діалогів.

Хотілося б, щоб глядачі мого мистецтва мали змогу ставитися до нього по-своєму відповідно до власної життєвої історії і обирати те, що вони хочуть бачити. Адже точно так само вони можуть зробити вибір у власному житті.

Великі і знамениті

Леонардо да Вінчі, Дем’єн Герст, Фріда Кало, Жуан Міро, Жан-Мішель Баскія, Опра Вінфрі, Анджеліна Джолі, Вілл Сміт тощо. Це люди, чиї імена в історії світу  записані великими літерами. Саме в одному ряду не лише з відомими художниками, а й іншими справді величними особистостями, я хочу опинитися колись. Ці люди не просто творили мистецтво, а, віддаючи частинку своєї душі, світ.

Між життям і смертю

Я не боюся того «ефекту», коли роботи митців починають визнавати після їхньої смерті. Я про це нещодавно задумалася. Відповідь прийшла до мене сама і сталося це несподівано… Маю дуже багато ескізів картин. Якось мене запитав знайомий: «А ці ескізи можна буде продати, коли ти будеш багатою та відомою?». Я відповіла, що це можна буде зробити після моєї смерті. І я цього не боюся. Буду навіть рада, якщо після моєї смерті ціни на картини зростуть ще більше. Та собі за ціль я звичайно ставлю досягти якнайвищого рівня, поки жива.

Бліц-питання:

Хто така Тетяна Калівошко…культурний артист та естет у всьому.

Ким би стала, якщо не художницею…дизайнером інтер’єрів.

Якщо жити, то … скрізь і потроху.

Місце, де тобі добре… у селах, звідки родом моя рідня. Це Шкроби та Синове Волинської області.

Остання гарна книга, яку прочитала… Полюбляю пити чай з трав, які мама зібрала в Україні та передала мені в Штати, і читати Кобзаря з тієї старенької хати моїх «grandma».

Улюблена музика… Мені дуже подобається, як моя рідна сестра співає фольклор. Часто слухаю «Dakha Brakhа», «підсіла» зараз на Go_A,  класичний рок. Плей-лист обираю під настрій.

Чи приїде виставка«What do you see here? What could it be?» в Україну?...Хороше питання. Я би хотіла презентувати полотна зі своєї нової колекції у Львові.

Мистецтво через 50 років буде…фактично, вже мистецтво діджиталізоване. Весь арт буде в комп’ютерному форматі.

Мої картини можна купити… в мене особисто або через мого арт-дилера.