Руслан та Марія у Луцьку вирішили офіційно поєднати серця.

Історію закоханих написала начальниця місцевого РАЦСу Тамара Калинович:

«Кажуть, що чоловіки не плачуть. Не вірте!

Руслан та Марія... Вони ніколи не надавали процедурі одруження великого значення. На запитання — чому?, почула відповідь:“ У нас і так все було добре, а ще боялися потривожити своє щастя.”

Війна.. У перші ж дні повномасштабного вторгнення Руслан добровольцем пішов до Збройних сил України. Сєвєродонецьк... Авдіївка... Сім місяців кожну хвилину, та що хвилину, кожну секунду чекала Марія хоч маленької звісточки із передової. А нещодавно, пораненого Руслана доправили на лікування до Луцька. Ось і випала нагода, і знайшовся час для одруження. Надзвичайно чутливо й емоційно проходила церемонія реєстрації шлюбу. “Ця жінка заслуговує на кохання” — весь час повторював Руслан, ховаючи за посмішкою сльози.

А кажуть, що чоловіки не плачуть. Не вірте! 

“Сьогодні Ви здійснили нашу мрію” - сказав на прощання солдат.

Коли закінчиться війна

Розжарена від бомб Земля — воскресне!

Все знову буде добре, брате!».