Медик 14-ї бригади імені князя Романа Великого Надія з дитинства мріяла про військову справу. Тепер вона – на одному з найгарячіших напрямків донецького фронту. Дівчина поїхала на полігон просто із медичного коледжу, тож із 2016 року рятує життя військових.

Про це пише ІА «Волинські новини» з посиланням на «Настоящее время».

«Почалося все з мрії: я мріяла стати військовою ще в дитинстві. Мені здавалося, що військова справа – це дуже важливо. Ще в той час, до війни. Ще коли вчилася, почалася війна. Це все дуже зачіпало. 2016 року я закінчила медичний коледж, і на той час вже було запрошення від військової частини. Я навіть не пішла на випускний – поїхала одразу на полігон», – розповідає Надія.

Під артилерійську канонаду вона пригадує свого першого пораненого.

«Я ще досі тактильно пам’ятаю, як через рукавички торкалася рани. Це був снайперський обстріл, кульове поранення в груди, був пневмоторакс (патологічне скупчення повітря в плевральній порожнині)», – пригадує дівчина.

Надія розповідає, що переважно має справу з осколковими пораненнями після артилерійських обстрілів. Вона каже, що спочатку міг бути лише один поранений за кілька місяців, а зараз їх може бути кілька на день. Найбільше поранених було 15 одночасно.

Нещодавно Надія стала мамою, її чоловік – теж військовий. Три місяці вона була у декреті – і назад, до бригади. Із сином зараз її мама.

«Вона зрозуміла і мене підтримала. А решта… Я просто нікому нічого не пояснювала», – розповідає дівчина.

Надія каже, що на передовій чоловіки її розуміють і приймають: «Головне – бути професіоналом військової справи».

«Жінці потрібно розуміти до кінця те місце, куди вона збирається йти. Є жінки, які потрапляють у піхоту, хоча вони до цього не були готові. Це колосальні навантаження – і фізичні, і моральні. За ці місяці найпростіше – викопати собі окоп, самі розумієте, для цього потрібно докласти чимало фізичних сил», – каже жінка.