За благодійною допомогою в пункт допомоги в Палаці учнівської молоді Луцька щодня приходить орієнтовно сотня переселенців. За рік повномасштабної війни там допомогли майже 50 тисячам людей із різних регіонів.

Про це розповіла Суспільному волонтерка Оксана Салій.

Вона додає, що у перші дні до пункту зверталося дуже багато людей, зокрема з Маріуполя, Волновахи, тож працювати волонтерам було важко як фізично, так і морально.

«Люди, які розказували жахливі історії... Ми плакали разом з ними. З перших днів наплив був суттєвий. Цей період з березня по липень вдень було понад 150 людей. На сьогодні наплив людей трошки спав: ми можемо приймати 70 людей, 100 людей вдень», – сказала Оксана Салій.

Серед необхідних речей знайшла одіяло, дитячі іграшки та взуття Вікторія Мізенко з Херсона. Три місяці тому переселенка приїхала на Волинь разом із мамою та двома синами, одному з яких сім років, іншому – п'ять місяців.

«Народила в окупації, чоловіка розстріляли на третій день війни... Час від часу приходимо сюди за речами дітям, треба і взуття, бо скоро будемо пробувати ходити, все потрібно, бо з собою майже нічого не брали», – розповіла жінка.

По верхній весняний одяг для доньки до Луцького центру допомоги прийшла Наталія Молчанова. «Соціальні платять мало, то приходиться щось дивитися. Зайшли подивитися гарні речі. Тут можна щось знайти», – каже переселенка. 

В обласному центрі Волині жінка мешкає з березня минулого року. Евакуювалася з сім'єю в перші дні повномасштабної війни з міста Кремінна Луганської області.

Час від часу у пункт допомоги за одягом чи взуттям приходить 72-річна Ніна Попова з Сєвєродонецька Луганської області. На Волині пенсіонерка уже майже рік.

«Хочеться взутися, але не знайшла нічого. Їхала на три дні. Донька з Харкова сюди втекла і мене викликала.До міста і до людей претензій немає, а на душі тяжко, хочеться додому, а вдома росіяни, туди не хочеться», – сказала переселенка.