Юлія Дем'яник – любляча мама, вміла майстриня з Каменя-Каширського, яка у кожну свою роботу вкладає душу та частинку свого серця. Навіть у декретній відпустці жінка займається тим, що любить найбільше.

Про це повідомляє незалежна громадсько-політична газета «Полісся»

1

Юлії Дем’яник (на фото) з Каменя-Каширського – 33. Вона щаслива дружина, дбайлива мама і мисткиня в душі, котра хоче, щоб світ став красивішим. У неї вмілі руки, чарівна посмішка і прекрасне почуття гумору. Цим Юля завдячує своїй сім’ї та улюбленим заняттям: обожнює фіалки і не може уявити себе без в’язання.

Усе почалося 3 роки тому, коли на роботі Юлі подарували фіалку. Не знайома з цими квітками, жінка заглянула в Інтернет: шукала інформацію про особливості догляду, специфіку розмноження цих кімнатних рослин та їх різновиди. «Підсіла». Розпочала вирощувати  квіти, експериментувати. Замовила собі листочки і, на щастя, кілька прижилося. Так, методом проб і помилок визначила для себе найкращі способи догляду за тендітними красунями.

2

– Фіалки – це моя мрія, моя любов. Я до них звикла, а вони до мене. Їх потрібно леліяти як дитину, адже це надзвичайно ніжні рослини. Вони не люблять бути сухими, але надмір вологи також шкідливий для їхнього здоров’я. Не можна, щоб на листочки потрапляла вода – на сонці відразу отримають опіки. Водночас вони дуже люблять митися, головне – добре просушити в затінку і тільки тоді можна повернути їх на підвіконня, – розкриває свої секрети Юлія.

Про те, що фіалки вразливі рослини, знаю не з чуток, тому, коли побачила Юлиних «вихованців», була приємно вражена. Настільки вони пишні і барвисті, а скільки цвіту! Видно, що на догляд за ними потрачено неабиякі зусилля і терпіння. Юля зізнається, що, на щастя, у цьому її підтримує коханий чоловік: змайстрував стелаж, облаштував спеціальне освітлення (фіалки потребують специфічних умов). Саме на тих полицях «дорослішають» чарівні улюбленці молодої сім’ї Дем’яників.

Загалом, щоб виростити гарний кущ, потрібно затратити рік. Юля охоче розповідає, як це можна зробити. Спочатку необхідно подбати про вкорінення листочка (жінка створює парниковий ефект у зіп-пакеті), що займе близько 1,5 місяця. Потім «діток» висаджують у стаканчик, щоб вони могли розростатися.  Коли квітка «приживеться», випустить гарні листки – можна переставляти горщик на підвіконня. При непрямому сонячному світлі і помірному, але обережному, поливові вони рясно зацвітуть і тривалий час будуть тішити око. До слова, кажуть, що за правильного догляду дорослі фіалки можуть квітнути місяцями.

Здавалося б, час першої закоханості в квіти уже минув, однак жінка і далі по-дитячому захоплюється пишнотою фіалок, розмаїттям форм і кольорів, їхніми ніжними листочками. Кожен сорт – особливий, тому наша героїня ретельно слідкує за його «чистотою», а саджанці замовляє лише у перевірених селекціонерів. Не дивно, що охочих придбати собі таку красу в Юлі назбирується чимало. Зараз жінка вирощує 10 видів фіалок, однак збільшення «колекції» – в нагальних планах.

Нитка і спиці — найкращий відпочинок молодиці

Але, напевно, найбільшою пристрастю Юлі є в’язання, «генетично» прищеплене вміння. Каже, що виросла серед спиць і клубків, адже в сім’ї цим «страждають» усі: в’язала бабуся, в’яжуть мама і сестра. Тепер і Юлина донечка час від часу бавиться яскравою пряжею, як забачить, що її мама береться до улюбленої справи. Кофтинки, сукенки, шапочки, іграшки і навіть сумочки – майстриня за період декретної відпустки спробувала все.

– Це моє хобі. Розчиняюся в ньому, повністю відволікаюся від рутини. Це своєрідний перехід в інший світ. Хоча неодноразово нервувала і казала, що не хочу морочити цим собі голову, а зупинитися не можу. Побачу щось гарне, креативне в Інтернеті і здаюся: «Я ж можу зробити таке». А коли хтось замовляє в мене сумочку і ділиться своїми враженнями від роботи, каже, що подобається – це 100-відсоткова насолода. Це приємні клопоти, які «розбавляють» буденність. Це – моє!, – із захопленням розповідає Юля.

Майстриня прихиляється до кожної роботи. Це не «штампування», а особливий процес творіння. Юля каже, що вкладає в кожну річ свою душу і найкращі побажання, адже це так зворушливо в’язати для когось. Потім віддаєш готовий виріб із частинкою себе і тішишся. Рюкзачки, дитячі сумочки, клатчі, «зефірки» – усіх робіт не перелічити. Чому саме сумочки — Юля пояснила просто: попит на ручну працю росте, а подібні вироби активно набувають популярності. Вони, крім того, що мають оригінальний вигляд, ще й зручні і натуральні. А якщо ще й виготовлені із якісних матеріалів – досить витривалі. З іншого боку, у нас таким ще не займаються.

З «набитою» рукою можна швидко працювати, однак доводиться підлаштовуватися під діток. Відтак, Юля намагається в’язати, поки вони сплять, або бавляться. Особливо залежна від найменшої – їй тільки рік. Це період, коли донечка потребує чи не найбільшої уваги. От і виходить виділити годинку вранці, годинку по обіді і 2-3 – ввечері. Так, в’яжучи 3-4 години вдень, за 3 дні можна створити подібну красу (на фото). Звичайно, необхідно ще пришити фурнітуру, зробити підкладку, тому процес займе більше часу. Та й саме в’язання вибагливе: необхідно слідкувати, щоб нитка лягла, акуратно викласти стовпчик, не пропустити жодної петельки, не сплутати передню і задні стінки, не розпустити нитку тощо. Словом, справа не для слабких нервів – її потрібно полюбити.

Юля задоволена, що має такі забавки для душі. Вона вважає, що кожній жінці надзвичайно важливо мати «своє» заняття, адже побут затягує, а так потрібно піклуватися про душевне самопочуття, щоб не вигоріти морально. Майстриня переконана, що можна реалізувати себе будь-де, аби лишень було бажання і крихта часу.

Іванна ШЕМЕТЮК.