Професійний дизайнер з Луцька з початком повномасштабного вторгнення росії призупинив бізнес та почав допомагати співгромадянам усім, чим міг.

Сергій умовив брата, який мав власний мікроавтобус, зайнятися перевезенням речей та продуктів до постраждалих від бойових дій. Батько віддав синам рештки дизпалива, що мав, і чоловіки почали доставляти необхідне на Київщину, йдеться на фейсбук-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.

На той момент це був єдиний спосіб доправлення харчів, засобів гігієни, медикаментів тощо до тих, хто залишився без домівки та засобів існування. Щойно вдавалося назбирати необхідний вантаж, чоловіки вирушали у небезпечну дорогу.

Однак, через два місяці, коли пошта відновила нормальне функціонування і їхня допомога перестала бути актуальна, Сергій прийняв рішення змінити рід занять.

Він розповідає: «Я маю дві вищі освіти – дизайн та економіка. Словом, не для війни. Довелося усе міняти, тож пішов у військкомат. Згодом мене призначили у прикордонники та жодної миті не шкодую про це».

Сергій зізнається, що спочатку було дуже важко: нескінченні навчання, тренування, насичення безліччю нової інформації, знань. Згодом він зрозумів, для чого все це було потрібно.

З навчального центру команду новопризначених прикордонників направили на схід. Новою буденністю стали служба, наряди, зачистки, бої. Новими навичками - надзвичайна пильність, постійна готовність і несподівана для самих себе витривалість.

Наразі Сергій – у короткотривалій відпустці. Після декількамісячної розлуки він зміг нарешті обійняти рідних, однак по завершенні відпочинку знов планує стати на захист рідної землі.

Прикордонник каже: «Нас зупинить тільки перемога. От щойно відвоюємо останній сантиметр нашої країни, тоді й знімемо з себе військову форму».