Зворушливу історію вінчання через десять років після одруження розповіла луцька директорка клуба нянь «Від мами до мами», керівниця ГО «Ініціатива Вільний простір» Наталія Дятловська. 

Розповідь лучанка опублікувала на своїй фейсбук-сторінці. 

«Нашому шлюбу вже 10 років, але ми кохаємо одне одного так, наче вчора зустрілися вперше….

Історія нашого вінчання має передісторію з кількома підзаголовками.

Підзаголовок #1. Чому не обвінчалися після офіційного шлюбу?

Ми не організовували весілля, оскільки ані я, ані Юрко не любили традиційної весільної церемонії. А так як наші родичі негативно віднеслися до нашого рішення щодо неформального весілля, ми пішли вдвох та розписалися у РАГСі. За свідка ми запросили Yevheniy Boyarchuk - чудового фотографа, друга нашої родини та батька моєї подруги Kateryna Novak.

Підзаголовок #2. Заплановане вінчання на 10-ліття.

30 червня цього року ми відзначили 10-ту річницю від того дня, коли розпочалася наша історія.

Й ще за пів року ми запланували що саме на річницю ми влаштуємо вінчання та святкування у білій сукні з благословіннями та всіма отими весільними штучками тільки за традиціями, але християнської протестантської церкви.

Біла сукня була обрана ще восени 2021 року й чекала свого часу у шафі, файно запакована у поліетиленовий пакет. То ж відступати було нікуди.

Але почалася війна, й на якусь мить усі плани було відкинуто й відкладено до кращих часів.

Та нові обставини - вагітність третьою дитиною все ж повернуло до життя ідею про вінчання саме зараз.

Підзаголовок #3. Сварка та передчуття розлучення.

На святкування 10-ї річниці ми добряче посварилися. Все те, що ми сказали одне одному в той день, могло зруйнувати нашу родину назавжди. Але Слава Богу, нам вистачило мудрості, щоб не зважати на витівки сатани, й поставити Ісуса в пріоритеті в нашій родині. Й зробити висновок, що вінчання для нас то шлях до Бога, та єднання у його благословінні.

Підзаголовок #4. Організація вінчання.

Коли Юрчик підійшов до пастора нашої церкви Асамблея Бога, щоб просити нас повінчати, виявилося, що день вінчання вже запланований на 16 липня. Саме цього року, певно вперше за всю історію організації, була запланована церемонія вінчання кількох пар одночасно. З цієї нагоди вдома у пастора було організоване справжнє весілля - з ведучими, конкурсами, подарунками, веселощами, смачними закусками, гостями та благословіннями.

Підзаголовок #5. Бог потурбувався.

Такого весілля я не могла й очікувати. Я не мала ані дружок, ані родичів, які допомагали би мені організувати таке масштабне свято. Але Бог організував це для нас сам. Він знав побудження мого серця й він все завчасно для нас приготував. Думаєте що це випадковість? Господь дуже добрий й щедрий батько. І якщо мій тато не повів мене під вінець й не потурбувався про моє весілля, бо помер до того як я вийшла заміж, то мій Небесний Батько зробив це на 1000% краще».