Сьогодні у вечірній рубриці «BLOG на нічку» читайте коротку притчу, яка допоможе краще зрозуміти життя.

Матеріал розмістили на сайті «Сім'я і дім».

Якщо бажаєте побачити свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

***

Батько з сином йшли через гори. Хлопчик спіткнувся об камінь, впав, боляче вдарився і закричав: «А-а-а-й!!!».

І тут же почув звідкись із-за гори голос, який повторив за ним:

– А-а-а-й!!!

Цікавість перемогло над страхом, і хлопчик прокричав:

– Хто тут?

І отримав відповідь:

– Хто тут?

Розсерджений, він закричав:

– Боягуз!

І почув:

– Боягуз!

Хлопчик подивився на батька і запитав:

– Тату, що це?

Чоловік, посміхаючись, крикнув:

– Син, я тебе люблю!

І голос відповів:

– Син, я тебе люблю!

Чоловік крикнув:

– Ти кращий!

І голос відповів:

– Ти кращий!

Дитина була здивована і нічого не розуміла. Тоді батько пояснив:

– Люди називають це луною, але в дійсності це є життя. Повертає тобі все, що ти говориш і робиш. 

Мораль:

Наше життя – це просто відображення наших дій.

Якщо хочеш більше любові від світу – віддавай більше любові оточуючим.

Хочеш щастя – дай щастя тим, хто навколо тебе.

Хочеш посмішки від душі – посміхнися від душі тим, кого знаєш.

Це стосується всіх аспектів життя: воно нам повертає все, що ми йому дали.

Наше життя – не збіги, а відображення нас самих.