Волинянин на Паралімпіаді у Ріо забив гол для збірної України
29 Вересня 2016
Текст: Дмитро КУЗНЄЦОВ
Футбольний турнір у Ріо став своєрідним мірилом сили паралімпійського спорту в Україні. Не без труднощів, але почергові перемоги над Ірландією (6:0), Великобританією (2:1), Бразилією (2:1), Нідерландами (4:0) та Іраном у фіналі (2:1) довели: саме у нас незвичний футбол 7 на 7 грають найсильніші.
Ковельчанин Віталій Романчук розповідає: було нелегко в усіх поєдинках, йдеться у матеріалі тижневика «Сім'я і дім».
Особливо важко дався поєдинок проти господарів турніру – бразильців. Нам потрібно було лише вигравати, і ми у підсумку свого досягли.І якщо наступний – уже півфінальний матч – проти Нідерландів вдалося виграти із запасом впевненості, то фінал проти Ірану був достатньо напруженим, а саме гольова передача волинянина на Артема Красильникова вже у екстра-таймі стала «золотою».
Тренер паралімпійської збірної з футболу Юрій Тимофєєв – ще один волинянин на бразильській Паралімпіаді – відзначає, що успіх команди в цілому та окремо Віталія аж ніяк не випадковий.
У нас на кожну позицію було по два рівноцінні гравці, і кожного разу свіжі спортсмени, які виходили на заміну, робили вирішальний внесок у командний успіх. Так вийшло й у фіналі, – згадує він.Саме цей тренер (до речі, в далекому минулому гравець луцької «Волині») свого часу і відкрив Віталія Романчука для паралімпійського спорту, помітивши на змаганнях серед здорових спортсменів. Сам гравець розповідає: футболом займається ще з дитинства й навіть свою травму (подвійний перелом руки), яка відтепер з ним на все життя, отримав якраз під час футбольних баталій. Та після неї продовжив виступи: грає як звичайний футбол, так і футзал на обласному рівні. Віталій каже: саме Юрій Тимофєєв мотивував поїхати на збори з паралімпійською збірною, а перспективи нових успіхів – ще більше працювати на тренуваннях. Тож уже більше двох років ковельчанин – незмінний член головної команди країни.
Віталій зізнається: у Ріо значною мірою команді допомагала як підтримка інших українських паралімпійців, які приходили на матчі (а «синьо-жовтих» гаряче підтримували навіть місцеві вболівальники – звісно ж, окрім гри проти самої Бразилії), а ще – переживання рідних та близьких. Особливо – коханої жінки Ольги, яка, окрім змагань, завжди з нетерпінням чекає чоловіка з довготривалих зборів збірної.
– Особливо раділи разом, коли мені вдалося забити гол у нашому першому матчі проти збірної Ірландії, – розповідає футболіст.
Один із наставників Віталія Юрій Тимофєєв пояснює: за кожним успіхом спортсменів-паралімпійців стоїть не лише важка праця та підтримка рідних, а й величезна життєва мотивація.
– Я завжди кажу хлопцям, що це їх шанс раз і назавжди зробити себе матеріально забезпеченими – навряд чи багато роботодавців зацікавлені працівниками з вадами здоров’я. А хороші виступи та серйозне ставлення до режиму – це їхній шлях до стабільного життя, адже держава все-таки непогано забезпечує спортсменів-інвалідів, – розповідає тренер.
Довідка: Ковельчанин Віталій Романчук – майстер спорту міжнародного класу, тренер-викладач обласної ДЮСШ інвалідів, володар Міжконтинентального кубку світу (2013 рік), чемпіон Європи (2014 рік), віце-чемпіон світу (2015 рік), паралімпійський чемпіон з футболу (2016 рік).
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Футбольний турнір у Ріо став своєрідним мірилом сили паралімпійського спорту в Україні. Не без труднощів, але почергові перемоги над Ірландією (6:0), Великобританією (2:1), Бразилією (2:1), Нідерландами (4:0) та Іраном у фіналі (2:1) довели: саме у нас незвичний футбол 7 на 7 грають найсильніші.
Ковельчанин Віталій Романчук розповідає: було нелегко в усіх поєдинках, йдеться у матеріалі тижневика «Сім'я і дім».
Особливо важко дався поєдинок проти господарів турніру – бразильців. Нам потрібно було лише вигравати, і ми у підсумку свого досягли.І якщо наступний – уже півфінальний матч – проти Нідерландів вдалося виграти із запасом впевненості, то фінал проти Ірану був достатньо напруженим, а саме гольова передача волинянина на Артема Красильникова вже у екстра-таймі стала «золотою».
Тренер паралімпійської збірної з футболу Юрій Тимофєєв – ще один волинянин на бразильській Паралімпіаді – відзначає, що успіх команди в цілому та окремо Віталія аж ніяк не випадковий.
У нас на кожну позицію було по два рівноцінні гравці, і кожного разу свіжі спортсмени, які виходили на заміну, робили вирішальний внесок у командний успіх. Так вийшло й у фіналі, – згадує він.Саме цей тренер (до речі, в далекому минулому гравець луцької «Волині») свого часу і відкрив Віталія Романчука для паралімпійського спорту, помітивши на змаганнях серед здорових спортсменів. Сам гравець розповідає: футболом займається ще з дитинства й навіть свою травму (подвійний перелом руки), яка відтепер з ним на все життя, отримав якраз під час футбольних баталій. Та після неї продовжив виступи: грає як звичайний футбол, так і футзал на обласному рівні. Віталій каже: саме Юрій Тимофєєв мотивував поїхати на збори з паралімпійською збірною, а перспективи нових успіхів – ще більше працювати на тренуваннях. Тож уже більше двох років ковельчанин – незмінний член головної команди країни.
Віталій зізнається: у Ріо значною мірою команді допомагала як підтримка інших українських паралімпійців, які приходили на матчі (а «синьо-жовтих» гаряче підтримували навіть місцеві вболівальники – звісно ж, окрім гри проти самої Бразилії), а ще – переживання рідних та близьких. Особливо – коханої жінки Ольги, яка, окрім змагань, завжди з нетерпінням чекає чоловіка з довготривалих зборів збірної.
– Особливо раділи разом, коли мені вдалося забити гол у нашому першому матчі проти збірної Ірландії, – розповідає футболіст.
Один із наставників Віталія Юрій Тимофєєв пояснює: за кожним успіхом спортсменів-паралімпійців стоїть не лише важка праця та підтримка рідних, а й величезна життєва мотивація.
– Я завжди кажу хлопцям, що це їх шанс раз і назавжди зробити себе матеріально забезпеченими – навряд чи багато роботодавців зацікавлені працівниками з вадами здоров’я. А хороші виступи та серйозне ставлення до режиму – це їхній шлях до стабільного життя, адже держава все-таки непогано забезпечує спортсменів-інвалідів, – розповідає тренер.
Довідка: Ковельчанин Віталій Романчук – майстер спорту міжнародного класу, тренер-викладач обласної ДЮСШ інвалідів, володар Міжконтинентального кубку світу (2013 рік), чемпіон Європи (2014 рік), віце-чемпіон світу (2015 рік), паралімпійський чемпіон з футболу (2016 рік).
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
