19-річний футболіст з Луцька вразив англійського тренера
Юний півзахисник Антон Дудік відзначився голом у дебютному матчі за Карлайл Юнайтед
04 Лютого 2024
Автор: Юрій Конкевич
– Перемога була потрібна для України насамперед. Сьогодні ми, за великим рахунком, грали для людей простих, які, на жаль, в стані війни. Грали для тих, хто в АТО, хто гине щодня. Вони дивилися футбол і, звичайно, ми для них грали також.
Переглядаю відео із прес-конференції Маркевича після «Наполі», слухаю від гравців «Дніпра» слова присвяти перемоги своїй країні – мурашки шкірою. Дивлюся на банер від дніпропетровських та київських фанатів – в очах пече, у горлі клубок, а слова закінчилися. Вислів римських гладіаторів написали латиницею, щоб пацанам з «Наполі» було краще зрозуміло, з ким матимуть справу в Києві.
«Здрастуй, Україно! Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!» і поруч емблема полку «Азов».
Самовпевнений після неаполітанського матчу Бенітес помилився зі складом, випустивши Мертенса та Гамшика тільки у другому таймі. Арбітр помилився на користь дніпропетровців у першій грі. Саме цього дня, 14 травня, але 1975 року, сорок років тому, інший український клуб з берегів Дніпра, київське «Динамо», виграло перший міжнародний трофей – Кубок кубків. Так складалася картинка неймовірного пазла, який врешті подарував Україні четвертий в її футбольній історії вихід до фіналу єврокубків. Історична та містична символічність на цьому матчі зашкалювала і дмухала у вітрила «Дніпра».
Команда, нагадаю, із передфронтового тепер міста. У ньому подих війни вплинув і на футбол. На домашніх матчах в чемпіонаті у Дніпропетровську завжди багато людей в камуфляжі, тут щоразу співають національний гімн і «Воїни світла», гравці «Дніпра» часті учасники доброчинних акцій для військових. Саме війна змусила «Дніпро» грати домашні матчі Ліги Європи у Києві. А завершальна гра у цій епічній драмі відбудеться в столиці Польщі – нашій кращій подружці в Європі у ці темні часи.
Допоміг і дощ. Він падав так сильно, що під кінець матчу «Наполі», якому треба було атакувати і забивати, заплутувався у калюжах. Захищатися ж в таку погоду завжди легше. Додав фатальності картинці дим від файерів, якими ультрас підпалили, здається, навіть дощ.
* * *
«Наполі» потрапив на справжній бій гладіаторів, а НСК «Олімпійський» став для нього Колізеєм. Це був той випадок, коли майстерність програє перед жагою боротьби і усвідомленням того, що б`єшся за країну і для неї. Ave Ucraina! Morituri te salutant!
– Перемога була потрібна для України насамперед. Сьогодні ми, за великим рахунком, грали для людей простих, які, на жаль, в стані війни. Грали для тих, хто в АТО, хто гине щодня. Вони дивилися футбол і, звичайно, ми для них грали також.
Переглядаю відео із прес-конференції Маркевича після «Наполі», слухаю від гравців «Дніпра» слова присвяти перемоги своїй країні – мурашки шкірою. Дивлюся на банер від дніпропетровських та київських фанатів – в очах пече, у горлі клубок, а слова закінчилися. Вислів римських гладіаторів написали латиницею, щоб пацанам з «Наполі» було краще зрозуміло, з ким матимуть справу в Києві.
«Здрастуй, Україно! Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!» і поруч емблема полку «Азов».
Самовпевнений після неаполітанського матчу Бенітес помилився зі складом, випустивши Мертенса та Гамшика тільки у другому таймі. Арбітр помилився на користь дніпропетровців у першій грі. Саме цього дня, 14 травня, але 1975 року, сорок років тому, інший український клуб з берегів Дніпра, київське «Динамо», виграло перший міжнародний трофей – Кубок кубків. Так складалася картинка неймовірного пазла, який врешті подарував Україні четвертий в її футбольній історії вихід до фіналу єврокубків. Історична та містична символічність на цьому матчі зашкалювала і дмухала у вітрила «Дніпра».
Команда, нагадаю, із передфронтового тепер міста. У ньому подих війни вплинув і на футбол. На домашніх матчах в чемпіонаті у Дніпропетровську завжди багато людей в камуфляжі, тут щоразу співають національний гімн і «Воїни світла», гравці «Дніпра» часті учасники доброчинних акцій для військових. Саме війна змусила «Дніпро» грати домашні матчі Ліги Європи у Києві. А завершальна гра у цій епічній драмі відбудеться в столиці Польщі – нашій кращій подружці в Європі у ці темні часи.
Допоміг і дощ. Він падав так сильно, що під кінець матчу «Наполі», якому треба було атакувати і забивати, заплутувався у калюжах. Захищатися ж в таку погоду завжди легше. Додав фатальності картинці дим від файерів, якими ультрас підпалили, здається, навіть дощ.
* * *
«Наполі» потрапив на справжній бій гладіаторів, а НСК «Олімпійський» став для нього Колізеєм. Це був той випадок, коли майстерність програє перед жагою боротьби і усвідомленням того, що б`єшся за країну і для неї. Ave Ucraina! Morituri te salutant!