У медзакладі Першого ТМО Львова одружилася пара із Лисичанська – Віктор з Оксаною.

Про це пише «Твоє місто».

23-річна медсестра з Лисичанська втратила ноги наприкінці березня. Жінка обернулася, аби попередити коханого про небезпеку, а вже за секунду під нею розірвалася міна. Трагедія трапилася 27 березня. Оксана з Віктором поверталися додому знайомою стежкою. Вона йшла попереду, він за нею. Коли побачила перед собою снаряд в землі, повернулася до чоловіка, щоб сказати йому про це. Встигла тільки крикнути: «Дивись», і пролунав вибух. Віктор дивом не постраждав, а от Оксані відірвало ноги та чотири пальці лівої руки.

Дівчина пригадує, як чоловік підбіг та почав надавати їй першу допомогу. Коли приїхала «швидка», медики відмовилися виносити Оксану, сказали, що чекатимуть рятувальників. Тоді Віктор разом з вітчимом дівчини самотужки перенесли її до карети «швидкої».

«У "швидкій" дівчина була молода, такого ще не бачила, кістки у мене зовсім були роздроблені. Я їй підказувала, куди мені краще поставити венозний доступ. Мені здавалося, що я задихаюся,  тому попросила в неї кисневу маску, але її не було. Я не знаю, що вона ввела мені, я вже почала втрачати свідомість, хоча при тямі була до самої лікарні. Моя мама теж медик, й мене доставили до лікарні, де вона працює. Тоді вона була другу добу на зміні. Вона мене побачила, а я ще закричала: «Мамочка», хоча цього вже не пам’ятаю», – каже Оксана.

Першу допомогу жінка отримала в лікарні Лисичанська. Там їй виконали одразу чотири операції. Далі Оксану евакуювали до Дніпра, де їй гоїли рани та готували кінцівки до протезування. І ось тиждень тому евакуаційним потягом вона прибула до Львова. Попереду у пацієнтки – реабілітація і протезування.

«Мені абсолютно не хотілося жити. В мене двоє діток, і я не хочу, щоб вони бачили мене інвалідом. Я не хотіла бути тягарем для сім’ї. Однак завдяки підтримці рідних я з цим змирилася, на цьому життя не закінчується, якщо бог залишив мене живою в такому випадку, мабуть, так суджено. Віктор ні на хвилину мене не залишає, в усьому підтримує, допомагає», – додає Оксана.

Оксана з Віктором уже шість років разом, виховують двох діток. Обручки купили у Львові, торт спекли волонтери. Церемонія відбулася в РАЦСі, а святкування – в палаті Центру хірургії.