Волинянин, який велосипедом доїхав до Парижа, розповів про дівчат, секс-меншини та проституцію у Європі. ФОТО

09 Вересня 2019

Текст: Оксана ФЕДОРУК

Нещодавно волинський журналіст і радіоведучий Нестор Ліпич дістався велосипедом до Парижа. За 30 днів хлопець відвідав 5 європейських країн – Польщу, Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Францію. Загалом впродовж мандрівки проїхав 2400 кілометрів і понад сто міст.

«Деякі люди, дізнавшись про це, говорять, що я «@банутий», але для мене це комплімент, – розповідає хлопець. – Я не ображаюся, мені навіть шкода таких людей. Їх мозок надто обмежений, щоб збагнути усю насолоду під час велоподорожей. Проте в основному всі сприймають цю авантюру з величезним захопленням».

Зараз його впізнають на вулицях, в громадському транспорті, в магазинах. Підходять незнайомі люди і запитують, чи часом не подорожував по Європі велосипедом, тиснуть руку, називають хоробрим і сміливим. Те ж саме було у Європі під час мандрівки, а після неї багато людей хочуть поїхати в наступну подорож разом з Нестором.

«Таблоїду Волині» Нестор Ліпич розповів деякі «інтимні» подробиці своєї подорожі – поділився спостереженнями, в якій країні найгарніші дівчата, як ставиться до секс-меншин і чому варто було би легалізувати проституцію в Україні. Здивував історією про те, як у Німеччині зустрів гея з України, розказав, як європейські чоловіки ставляться до українок та пояснив, чому кожна третя дівчина в Україні – лесбіянка.

ДЕ У ЄВРОПІ ПРОЖИВАЮТЬ НАЙГАРНІШІ ДІВЧАТА

Без сумніву – в Україні та Нідерландах! Принаймні, якщо порівнювати серед п'яти країн, які відвідав: Польща, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Франція. Повірте, я об’їхав ці країни вздовж (за винятком Франції), дуже часто зупинявся та вважаю свою оцінку об’єктивною.

У нас на кожному кроці вродливі дівчата. Аналогічно і в Голландії – там жінки сміливо можуть стати конкурентками українкам. Такою масовою вродою та сексуальністю не можуть похвалитися ні німкені, ні француженки, ні бельгійки, а тим більше полячки. До речі, нещодавно навіть один європейський портал визнав українців найсексуальнішою нацією. З чим це пов’язано – я не можу пояснити. Ймовірно, так було завжди: Бог дав нам силу, мужність та вроду, і це передавалося генетично.

ЯК ЄВРОПЕЙСЬКІ ЧОЛОВІКИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО УКРАЇНОК

У Польщі в місті Nowe Miasto nad Pilicą я зустрів літнього чоловіка. Він поцікавився, куди я їду – так і познайомились. Мені сказав, що ви, українці, маєте гарних дівчат і у вас, цитую, «сільні хлопакі». Не можу заперечувати. Європейці навіть не підорюють про велич українського козацького духу.

А щодо дівчат – доповню: ще раніше відвідував Польщу і місцевим парубкам показував свій інстаграм-акаунт. Перегортав кожне фото і запитував: «А тутай ладна дявчина?». То вони дивилися з відкритим ротом і казали: «Ладна!». Усі, хто потрапив у мій інстаграм, – сприймайте за комплімент.

ПРО ПРОСТИТУЦІЮ В ЄВРОПІ

Повій я зустрічав до і після німецького кордону. В Німеччині проституція дозволена, там секс-працівниці є навіть платниками податків. До речі, Україні варто взяти на замітку. Як би ми не хотіли - проституція була, є і буде. То чом би її не легалізувати офіційно?! Принаймні мільярди гривень податків у рік це би приносило державі.

У дорозі зустрічав повій поблизу лісосмуг. В Німеччині ці дівчата були більш розкутими. Навіть стілець з собою прихопили і сидять, чекаючи клієнтів. А коли я проїжджав повз – жестами манили мене до себе. Зараз жалію, що не підійшов. Принаймні, розпитав би які види сексу практикують та дізнався, які ціни на послуги. Ще хотілося б дізнатися, чому вони цим займаються і чи отримують задоволення від кожного акту? Чи це стало рутинною роботою без відчуттів?

ПРО ЛЮДЕЙ З НЕТРАДИЦІЙНОЮ СЕКСУАЛЬНОЮ ОРІЄНТАЦІЄЮ

Дивним чином не бачив їх на вулицях ні в Польщі, ні в Німеччині, ні в Бельгії, ні у Франції. В країнах, де такі «свободи» є загальноприйнятними, немає й сенсу щось комусь доводити і показувати це на публіці. Тим часом в Україні, де суспільство нетерпиме до цього, - секс-меншини виходять на вулицю в знак протесту, мовляв, «я гей і на вашу думку мені начхати, вийду на Хрещатик і покажу вам жопу».

Вже у Голландії, в одному із міських парків я побачив молоду пару хлопців, що йшли, тримаючись за ручки.

Насправді я вважаю, що в Україні гомостосунки вже давно норма. І зараз поясню чому. Наприклад, дівчата у нас можуть собі дозволити разом погуляти, тримаючись за ручки, і разом сходити в туалет. А ще цілуватися в губи, виявляючи свою прихильність та любов. Танцювати разом повільні танці. І ми чомусь не реагуємо на такі прояви гомосексуальності. А коли те ж саме робитимуть хлопці – у нас дивитимуться з огидою, почнуть плюватися і кричати «фу, гоміки». І знаєте, що я скажу?! Якісь неправильні норми у нашому суспільстві. Називаймо речі своїми іменами і нарешті визнаємо, що кожна третя дівчина в Україні є лесбіянкою. Це моя думка.

НАСКІЛЬКИ ВІДВІДАНІ КРАЇНИ Є ТЕРПИМИМИ ДО СЕКС-МЕНШИН ТА ПРОСТИТУЦІЇ

Найбільш терпимою я відчув Голландію. Наприклад, в Амстердамі все місто обвішане веселковими прапорами ЛГБТ-спільноти, навіть на архітектурних пам’ятках. Та й борделі на кожному кроці, а проституція узаконена і професія повії вважається типовою, як, наприклад, у комунальних службах. Крім того, в місті є славнозвісна вулиця червоних ліхтарів, музей еротики та музей проституції. Відзначу, що останній об’єкт знаходиться поблизу найстарішої церкви в Амстердамі, яку під час будівництва присвятили Святому Миколаю. Зараз це протестантський храм, а на прилеглій території навіть пам’ятник встановили на честь повій, що закликає шанувати секс-працівників. Оце так терпимість! Я не можу уявити такого в Україні!

До речі, такою ж терпимою до секс-меншин та проституції є Бельгія. Теж прапори та борделі всюди. Хоча краще б вони дороги побудували нормальні, а без борделів можна обійтися. Голландія, принаймні, заможна країна і там нарікань в мене не було. А тут за них соромно.

Мені здається, що гомосексуалізм та проституція можуть стати узаконеними тільки в ситому, багатому суспільстві. Коли людям стає вже байдуже на етичні норми і вони просто насолоджуються життям та не нав’язують іншим своєї думки.

ПРО ЗНАЙОМСТВО З УКРАЇНСЬКИМ ГЕЄМ У НІМЕЧЧИНІ

Його звати Ігор та ще й з прізвищем «Українець». Родом із Тернопільщини. Ще на початку подорожі він у коментарях блогу запрошував мене погостювати під Дюссельдорфом, у містечку Мельбуш, де доглядає за літньою бабцею. Ігоря раніше не знав, хоча він вже давно був френдом у мене на фейсбуці. Хлопцеві 37 років, власної сім'ї ще не має. Я запитав у нього, чому він так довго гуляє. «А тому, що я гей...», - почув у відповідь. І тут - глибока мовчанка… І я такий: «Прикольно…»… Я відразу подумав: оце так весела в мене подорож! Куди я потрапив?!

Хоча насправді Ігор дуже хороша людина, є головою громадської організації «Братерство сиріт України», часто допомагає дітям-сиротам, впродовж останніх років реалізував дуже багато проєктів. До речі, не приховує своїх сексуальних вподобань і не нав’язує їх. Говорить, що народився геєм і йому завжди подобалися хлопчики. Та й родичі його ставляться до цього спокійно: чекають, доки Ігор знайде пару, аби відгуляти весілля.

Під час листування Ігор Українець сказав мені, що секс однаковий, і в геїв, і в натуралів, мовляв, об'єкт сексу інший, а процеси всі ті ж. Але справа не в сексі. Можливо я надто правильний, але для мене такі цінності є далекими і неприйнятними, адже руйнують інститут сім’ї. Мене абсолютно влаштовує традиційний погляд на такі речі і не шукаю насолоди в іншому. Хоча, водночас, не нав’язую своїх поглядів, і вважаю, що протилежні думки можуть повноцінно співіснувати з моїми.

Особисте життя - це справа і вибір кожного, і я ціную цей вибір. Мені байдуже, хто з ким спить, хто з ким у стосунках, і мої друзі про це знають. Я не обговорюю чужі стосунки, і свої не дозволяю обговорювати. Мене дратують постійні запитання від родичів, знайомих, мовляв, «коли ти одружишся, вже пора!?». Це мені вирішувати, коли пора, і такі питання – втручання в особисте життя!

Стать змінювати тим більше не варто, адже бути чоловіком – це насправді величезна перевага.

ПРО СТАТУЮ ХЛОПЧИКА, ЯКИЙ ПІСЯЄ, У БРЮССЕЛІ

Насправді там є скульптура не лише хлопчика, а й дівчинки та песика. Не зміг оминути такі цікаві локації. Спочатку відправився шукати хлопчика і… пройшов повз, бо не помітив його серед юрби туристів. Очікував побачити величезний пам'ятник із «стручком», як у Петра І. А виявилося, що це маленька статуя висотою не більше метра. Річ у тім, що архітектори поставили за мету зобразити немовля.

Аналогічно – і з пісяючою дівчинкою. Туди я відправився вже з цікавості побачити, як архітектори зобразили статеві органи. Коли вже вдома розповідав про це друзям – вони жартома запитували, чи я часом не мацав там рукою. Ні, не мацав. Статуя знаходиться за кліткою і туди було тяжко дотягнутися. Та й навіть сфотографувати.

Хто полюбив дівчинку і хлопчика – той полюбить і песика. На відміну від попередніх символів міста, скульптура є доступною для туристів і стоїть посеред вулиці, на тротуарі. Не даремно його спіткала жахлива доля: чув, що одного разу песика вкрали, а потім, коли повернули на місце, - збили на машині.





***

Використання без дозволу «Таблоїда Волині» заборонено

3

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter