Відома луцька танцівниця та власниця танцювальної студії Анна Рекретюк з першого дня повномасштабної війни стала військовослужбовицею Луцького окремого батальйону тероборони Збройних Сил України.

«Ви мене погано знали, якщо входите в число тих, хто був дуже здивований побачити мене у військовій формі та зі зброєю в руках», - поділилася дівчина на своїй сторінці у Facebook і розповіла, чому зважилася на такий вчинок. 

«Та ось моя правда й історія! В дитинстві я росла на козацьких історіях та казках, які розповідав мені мій Дідусь, співала з ним повстанських пісень. Дідусь - в молодості був репресований та засланий до Сибіру, за українську мову.

Інший же Дєда - партизан. (Це, до речі, колись російськомовна частина моєї родини. І в дитинстві я розмовляла 50/50 - або украінською, або російською)

2004 - Студентські роки, Помаранчева революція - зібрала банду дівок й поїхали в Київ, прожили на Майдані 2 тижні.

2010 - заснувала благодійний проект «Чутливі серця» і майже всі мої теперішні друзі - це волонтери цього ж проекту! Саме так і здружилися. Саме тому в моєму найближчому оточенні - свідомі люди.

2014 - Революція гідності - звісно ж знову поїхала на Майдан. Там вже почалась історія з небезпекою, зі зброєю й камуфляжем (щоправда, в моєму випадку тоді були леопардові штані - тому й Багіра), а також історія мого кохання з @vova_danyliuk_tattoo

У своєму танцювальному світі - любила ставити хорео саме під українські треки й україномовні пісні, не зважаючи на хайп рузької попсні й рєпа (хто не в курсі - маргєнштейни, інстасамкііі, і вся шушваль - дають набагато більше переглядів твого відео, популярність його і т.д.)

Була таким собі амбасадором у strip, twerk, heels стилях під нашу музику.

(Хоча й були в мене грішки під рузькомовні пісні…)

Організовувала вечірки - Велесова ніч, Івана Купала.

Серед моїх татуювань немає китайських ієрогліфів, американських трендів… А є - дажбог, мольфарка, маки, вишиванка й жовто-блакитне серце.

То знаючи це все раніше, чи здивувались би, що я ТУТ?», - йдеться у дописі.