^{Текст і фото: Аліна ХОЛБАН}

«Якщо ваш телефон стоїть на вібрації, переконайтесь, що він не торкатиметься чутливих місць», –  у такий жартівливий спосіб глядачам нагадують про вимкнення мобільних телефонів перед початком вистави «Про що мовчать чоловіки, або Дикун forever».

Популярна бродвейська п’єса, написана американським сімейним психологом та актором Робом Беккером, ще з 90-х років успішно іде на світових театральних підмостках та навіть була занесена до Книги театральних рекордів як найбільш довгограюче one-man show.

«Defending the Caveman» (так назва п’єси звучить в оригіналі) – це чоловічий монолог на невичерпну тему міжстатевих стосунків. Автор, який сам грав цю виставу на Бродвеї понад 700 разів, у легкій комедійній формі досліджує відмінності між чоловіками та жінками, намагається пояснити суть типових конфліктів та суперечностей у парах та відповісти на деякі риторичні запитання.

Завдяки продюсеру та режисеру Давісу Колбергсу, ця п’єса вперше зазвучала й українською. Саме він, здобувши права на постановку, запросив Олексія Гнатковського – актора Івано-франківського театру ім. І. Франка – зіграти у черговій інтерпретації відомого твору.

Моновистава у форматі stand-up comedy , яку лучани мали можливість побачити 22 лютого на сцені Палацу культури, адаптована під наші реалії та пропущена через призму бачення самого виконавця. Спираючись на особистий подружній досвід, Олексій Гнатковський не стільки грає персонажа, скільки розповідає власну історію про те, чому та про що мовчать чоловіки.

Блискучий гумор, іронія та веселі історії імпонують публіці. Актор щиро дивується парадоксальності жіночого мислення, а глядачі нерідко впізнають себе у ситуаціях та образах, які описуються протягом дійства.

Спектакль починається з невеликого відеопрологу, який складається з комічних епізодів повсякденного подружнього життя, зі всіма його наріжними каменями та типовими протиріччями. А відправною точкою для подальшого двогодинного монологу стає твердження про принципову відмінність між чоловіком та жінкою.

Недарма центральним образом цієї історії стає Дикун, права якого жартома захищає автор п’єси. Не без іронії розмірковуючи над проблемами міжстатевих відносин, психолог шукає відповіді у далекому минулому, коли подружні взаємини тільки починали оформлюватись у сталу модель. Тож герой-автор п’єси, а разом з ним і актор-франківець, доходять висновку, що чоловік та жінка – це «два Всесвіти, що не перетинаються», адже споконвіку кожен виконував свої окремі ролі, які у свою чергу сформували зовсім різні типи мислення. І, не зважаючи на те, що колись лінія розмежування була проведена задля гармонії та порядку, сьогодні через неї виникають конфлікти та непорозуміння.

Власне Дикун, з яким порівнює себе оповідач – це своєрідний прототип сучасного чоловіка та уособлення його підсвідомості.

«Більшість із нас, у тому числі я, донедавна уявляли собі дикуна стереотипічно. Це така мавпа величезна, він біля двох метрів росту, повністю мохнатий. Він бачить жінку, бере дрючок, валить її по голові, бере за волосся і тягне до себе в печеру. Насправді – ні. Дикун обожнював жінок, він боготворив їх», – пояснює актор.

З огляду на формат, спектакль передбачає інтерактивність: розповідаючи свою історію, актор підтримує постійний діалог з аудиторією. Це робить кожну виставу не схожою на попередню, адже у живій розмові народжується імпровізація. Темпераментна манера гри та невимушеність, з якою Олексій Гнатковський звертається до глядачів, незмінно викликає жваву реакцію публіки. Недарма здатність до імпровізації вважається найвищим ступенем акторської майстерності. Миттєво підхоплюючи глядацькі репліки, виконавець перетворює їх на повноцінні та дотепні діалоги. Навіть гучні рингтони та телефонні розмови, які подекуди лунають з зали, стають приводом для жарту та трансформуються у частину дійства. 

Конфлікти та відмінності, про які говорить актор протягом вистави, зводяться до примирення у фіналі. Адже, не зважаючи на те, наскільки ми різні, головне – не втрачати бажання зазирнути у світ один одного.

 

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}