Підприємиця з Ковеля Марина Громова влаштувала акцію «Я – особлива мама». Їй вдалося згуртувати жінок, які виховують діток з інвалідністю, аби показати, що вони теж заслуговують на відпочинок і час для себе. Історію жінки розповів Бізнес.Район.

Марина таким чином ділиться тією простою істиною, до якої сама йшла непростих 15 років. Вона на собі відчула, як це – виховувати дитину з інвалідністю без підтримки чоловіка. Жінка насправді не єдина у такій ситуації. Нерідко чоловіки йдуть із сім’ї, коли стикаються зі схожими випробовуваннями.

1

Так, за інформацією департаменту соцзахисту населення Волинської ОДА, в області 5,3 тисячі родин, які отримують державну соціальну допомогу на «особливих» дітей. Із них у неповних сім’ях підростає 377 хлопчиків і дівчаток, повідомили в департаменті соцзахисту. В основному дітей з інвалідністю виховують мами, чоловіки яких кинули, або ж подружжя просто розлучилося. Таких жінок на Волині нараховують 359. А батьків, які самі виховують діток з інвалідністю, в області всього 18.

Марина Громова прожила у шлюбі 15 років. Після народження первістка з діагнозом «дитячий церебральний параліч» зрозуміла, що від чоловіка дарма чекати допомоги і розуміння. Вона щиро намагалася зберегти сім’ю: народжувала ще дітей та несамовито працювала. Нині бізнес-леді кардинально змінила своє життя: розлучилася, «згорнула» бізнес і зайнялася громадською діяльністю.

Бізнес.Район поспілкувався з ініціаторкою проекту «Я – особлива мама», щоб показати жінкам зі схожими ситуаціями, як можна змінювати свою долю. Виявилося, що в цієї жінки дуже непроста історія, яку вона ніколи нікому не розповідала, тримала все в собі. А сьогодні Марина готова поділитися нею.

З ДИТИНИ ВЖЕ НІЧОГО НЕ ВІЗЬМЕШ?

Марина з чоловіком Олександром рік жили без дітей. Потім у них з’явився Станіслав. Лікарі йому поставили діагноз – ДЦП. У жінки була родова травма через помилку медиків: дитина під час пологів застрягла у тазових кітках.

«Ми дуже важко це переживали. Син в реанімації пролежав 10 днів. Мені повідомили, що він ходити не буде, шанси – нульові. Нема чого жити ілюзіями… Проревіла я дуже довго», – пригадує Марина Громова.

Жінка не здалася і вирішила довести всім, що її Станіслав стане на ноги. Вона знайшла лікарку-масажистку, і зараз син ходить. Щоправда, його потрібно підтримувати.

Чоловікові важко було прийняти те, що в нього дитина з інвалідністю. Ставлення до дружини відразу змінилося. Олександр почав часто вживати алкоголь і розпускати руки.

«Підтримки не було ніякої, тато помер 17 років тому, мама не дуже цікавилася нашим життям. 4 роки з дитиною проїздили на лікування, ніхто не допомагав. Весь цей час я не мала можливості вийти кудись. Чоловік ніби підтримував, а водночас напивався і скандалив. А чому терпіла все це – не розуміла. Не було нікого, хто б підтримав і підказав, як правильно. Я думала, коли подарую йому здорову дитину, у нас все налагодиться. Та водночас другої вагітності дуже боялася. Через 4 роки я знову готувалася стати мамою. Мені здалося, що я впала в депресію. На той час мене підтримувала тільки свекруха, за що їй дуже вдячна», – підкреслила Марина Громова.

Чоловік, зі слів Марини, не хотів нічого робити. А свекруха дуже допомагала. Завдяки їй жінка могла заробити якусь копійку, аби забезпечити дітей. Коли Марина народила хлопчика, життя змінилося. Дмитрик був здоровою дитиною. Коли синочку виповнилося 6 місяців, жінка знову завагітніла.

«Як побачила результат тесту, мене опанував розпач, замкнулася в собі. Розуміла, що з двома дітьми могла ще щось робити, а з трьома… просто не уявляла. Разів п’ять записувалася на аборт, але так і не наважилася на цей крок. Вирішила: народжуватиму, адже не зможу жити з думкою, що вбила своє ні в чому не винне дитя. Коли поїхала на УЗД, лікар сказав, що я ношу під серцем дівчинку. В цей момент у мене виросли крила. Тепер у мене два синочка і «лапочка дочка». Коли народилася Йордана, рік був дуже важким. Дякую свекрусі Надії Йосипівні за допомогу і підтримку», – розповіла «особлива» матуся.

1

«МАМО, Я ІНВАЛІД?»

Сьогодні Стас говорить, все розуміє, проте у нього є затримка в розвитку.

«Він мене питає про проект «Я–особлива мама», який нещодавно відбувся у Ковелі, про «особливих» мам, хто така «особлива мама», чи я є «особливою». Відповідаю, що особлива мама це та, яка виховує дитинку з інвалідністю. Чую у відповідь: «Мамо, я інвалід?».

Жінка не раз просто плакала біля ікон і просила в Бога сили все витримати. Єдине місце, куди могла вийти – до церкви, де вона рятувалася. Бо більше не було куди йти.

«Стас такі питання ставить, що інколи не знаю, як відповісти. Сльози навертаються на очі, бо як дитині сказати? Тому кажу, що він у мене «особливий» хлопчик, а не інвалід», – крізь сльози розповідає Марина.

1

Жінка сама знайшла спосіб заробляти гроші на процедури дитині і на прожиття. Спочатку пішла на ринок торгувати. Поки була на роботі, хлопців возила у дитячий садочок, а Йордану залишала з бабусею.

«Розуміла, що я не на своєму місці. Після цього спробувала себе в косметології – продавала продукцію від Аmway. Працювала дистанційно, адже так з’явилася змога і з дітьми сидіти, і працювати. Я була дуже активною і керувала вже сорока людьми. Працювала також дистанційно в інтернеті – робили різні проекти. Крутилася, як могла», – пригадала Марина Громова.

БІЗНЕС – НЕ ЯРМО, А НОВА МОЖЛИВІСТЬ

З часом роботу в інтернеті Марина залишила. Своєрідною відрадою для жінки стала власна справа. Вона познайомилася з Юлею Січковською з Луцька. Разом вирішили відкрити щось унікальне. Того часу в місті не було магазину з українським дизайнерським одягом для жінок.

«Ми їздили на модні покази в Київ, на різні виставки у Львів, шукали, з ким можна співпрацювати. І майже 4 роки тому 20 вересня ми все таки ризикнули відкрити власний магазин «Ґелері» у Луцьку на проспекті Волі в торговому центрі «Гранд Волинь». Бізнес вести було дуже важко. Ми вклали в нього багато грошей, щоб зробити унікальним та креативним в оформленні. Ми й кредити брали, й позичали», – зазначила пані Марина.

У магазин жінка приїжджала тричі на тиждень, інші дні мусила проводити з дітьми. Бутік працював без вихідних, тому справлятися з усім на відстані було непросто. Так Марина могла відволіктися від домашніх клопотів і вирватися з токсичних стосунків із чоловіком.

У певний момент жінка відчула, що вже навіть віддалилася від дітей, тому вирішила змінити свій спосіб життя. Вийшла з бізнесу в Луцьку і відкрила новий магазин у Ковелі. Паралельно працювала в страхових і туристичних фірмах.

Марина розповіла, що будь-який бізнес, який хотіла почати, чоловік зацьковував. Та для жінки – це був ніби ковток свіжого повітря, відкрився новий світ, вона стала частіше бувати серед людей. До того ж, бізнес допоміг Марині Громовій покращити побут: вона своїми силами зробила ремонт, купила врешті-решт пральну машинку.

2

Жінці доводилося скрізь багато працювати. Вона не мала права падати духом і жалітися на тяжке життя. Їй потрібно ставити на ноги трьох дітей та надіятися лише на власні сили. Саме бізнес, семінари, поїздки давали можливість заробляти і допомогли повірити у себе та вибратися зі злиднів.

Власний бізнес приніс Марині не тільки фінансову самодостатність, а й інший погляд на особисте життя. Жінка наважилася розлучитися після 15 років подружнього життя. Розрив був драматичний: чоловік напідпитку порізав усі особисті речі Марини, залишив тільки дитячі.

Тепер Марина Громова у спокої насолоджується життям. У неї троє чудових дітей, які ходять на різноманітні гуртки. Сама жінка тепер знаходить час і на себе – нещодавно поїхала в Карпати на відпочинок, переборола й страх висоти. Марина активно займається благодійністю, планує створити громадську організацію. Про все це розповідає з натхненням й усмішкою.

«Стараюся десь їздити, постійно розвиваю себе, чимось займаюся. Нарешті я скинула з пліч тягар подружнього життя і змогла вдихнути ковток свіжого повітря. Зробила перерву і тепер готова робити все, аби бути щасливою і приносити радість своїм дітям. Мені хочеться робити божевільні кроки. Впевнена, що попереду чекає щось цікаве», – натхненно підсумувала розмову «особлива» мама Марина Громова.

1