Українцю, який зник 30 років тому в Афганістані, допоможуть приїхати на Батьківщину.

Про це повідомив заступник голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, нардеп Сергій Куніцин, пише Сьогодні.

У березні цього року колишнього радянського військовослужбовця випадково зустріли учасники експедиції. Він розповів їм, що родом – з Волинської області, але рідної мови і свого справжнього імені не пам'ятає.

За даними місцевої спілки ветеранів вдалося з'ясувати, що під час кампанії в Афганістані без вісті пропав тільки один уродженець області – Ігор Бєлокуров.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ВТРАТИВ ПАМ'ЯТЬ І ПРИЙНЯВ ІСЛАМ: ВОЛИНЯНИН ПІСЛЯ 30 РОКІВ У АФГАНІСТАНІ ХОЧЕ ДОДОМУ

Ймовірно, він потрапив в полон без свідомості і зазнав побиття, через що втратив пам'ять. Для підтведження особистості у нього взяли матеріал для аналізу ДНК. В Україні живе мама Ігоря – жінка вже не сподівалася побачити сина живим.

"Коли йому показали відео з мамою, він заплакав і пішов в іншу кімнату і довго не повертався. Працюємо над тим, щоб йому оформили візу. Ніхто не кинув, ми його знайшли, і ми його повернемо на Батьківщину, і мати побачить сина", – розповів Сергій Куніцин.

На півночі Афганістану перебувала волонтерська пошукова група «Пернач». Зустріч із чоловіком, який зараз має ім'я Амруддин, вийшла зворушливою - воїни-перначі обіймали свого побратима, котрий 30 років не був вдома.

"У зв'язку з чисельними пораненнями і травмами голови (на потилиці віідстежуються сліди ударів, на тілі, руках і ногах - застарілі шрами) та 30-річною тривалою паузою у мовній практиці геть позабув рідну мову. Однак, після перегляду відео з мамою, очі його заповнились вологою і він висловив палке бажання потрапити в Україну та побачити свою майже позабуту Батьківщину... "Перначі" вручили Амруддину цілу купу бакшішів, тобто подарунків, що неабияк його вразило, адже з його слів йому ніколи ніхто нічого не дарував...взагалі...", - пише речник ГПУ Андрій Лисенко.

На даний час члени пошукової волонтерської групи "Пернач" після зустрічів з представниками місцевої влади, командирами лашкарів (загони самооборони), МКЧХ, ООН, груп відновлення провінцій ("сіміків"), командирами частин та підрозділів ISAF, які оперують на Півночі Афганістана, повертаються в Україну з почуттям виконаного обов'язку... Оформлюються необхідні документи, тривають певні процедурні та процесуальні дії, адже у воюючому Афганістані надзвичайно складно долати бюрократичні перепони, як і в Україні, до речі.

"Зустріч з Амруддином на українській землі передбачається незабаром, але суто з безпекових міркувань ми не можемо розголошувати певні відомості конфіденційного характеру...", - йдеться у дописі.