Волинський письменник Андрій Криштальський поділився світлим спогадом про батька, який боровся за Україну і відійшов у засвіти на Великдень.

1

«Так у 1941-му ховали українських патріотів, замордованих комуністами в Луцькій тюрмі. А після війни кати повернулися і посадили туди Андрія Івановича Криштальського – школяра, який потім став моїм батьком. У цій тюрмі він захворів на тиф, побратим з УПА носив його тюремним двором на плечах, бо батькові відняло ноги. Але він пройшов Колиму і навіть Монголію, щоб повернутися і боротися за Україну.

Потім народився я, і вчився на музиканта у тій же-таки тюрмі, часто в тій же камері, де сидів батько. Ми танцювали на дискотеках прямо над могилами, нічого не знаючи про страшну трагедію. Коли надходить Великдень, я завжди думаю про батька, бо Господь взяв його до себе саме на Великдень. Мій батько ніколи не зневірювався, не кричав  «зрада» з будь-якого приводу, і цінував кожну малесеньку справу, зроблену для України»,  – розповів письменник.

1

1

1

1

1

1

1