«Таблоїд Волині» пропонує пригадати найяскравіші висловлювання міського голови Миколи Романюка у рубриці «Словопортрет»:
 
Я скажу чесно, що я дуже задоволений роботою своєї команди. Перш за все, кожен із заступників приніс щось нове в ті напрямки, які він очолює. Тому що кожен курує новий для себе напрямок. І єдине, що б я хотів сказати, – це тільки слова вдячності.
 
***
Безперечно, є зауваження, є дискусійні моменти, є ситуації, які ми не виносимо за межі цього кабінету, суперечки між заступниками щодо бачення певної проблеми. Але ми завжди виходимо до людей єдиною командою.
 
***
 
Я на місцеві вибори буду йти. Я вже цим захворів. Осторонь того, що відбувається в області, не стоятиму. 
 
***
Знаєте, коли сієш щось, хочеться, щоб воно виросло, достигло і зібрати врожай. Але може бути й буря, і дощ. Усе може бути.

[img data=def]03_02_2017_1758488858/_mg_0803_0.jpg[/img]
 
***
Взагалі, хто б не приїжджав до Луцька, кажуть: «У вас інші люди». У нас люди йдуть і, перепрошую, папірця не кинуть на вулиці. З цього теж культура починається. У нас люди не курять на зупинці. Не завжди, безперечно, є різне. У нас у жодному барі чи ресторані не побачиш, щоб хтось закурив. Не у всіх так.
 
***
 
І дуже приємно, що більше почало звертатися молодих людей зі своїми ініціативами. Часом безглуздими, такими, які навіть слухати не завжди хочеться. Але їх послухаєш, щось підкажеш. Якщо молоді люди хочуть щось робити, це дуже добре. У мене надія – на молодь. І все, що в нас є, всі програми ми намагаємося максимально сконцентрувати саме в цьому напрямку.
 
***
 
Хочу сказати, що мені вдається знаходити компроміс із усіма політичними силами, але, безперечно, політична складова відіграє певну роль у прийнятті тих чи інших рішень фракціями міської ради. Деколи буває непросто якісь рішення приймати.
 
***
 
Я готовий показати свої статки, на відміну від тих, хто там ходить на суди і щось розказує. Вони половини своїх доходів ніде не показують. Я ніколи нічого не ховаю, в мене принцип такий. Я живу собі спокійно і дивлюся людям в очі, бо я нічого не ховаю.
 
***
 
На мою думку, Старе місто має бути відновлене. Якщо не можна щось відновити, треба законсервувати, щоб не руйнувалося.
 
[img data=def]03_02_2017_1354539176/t_1_17m.jpg[/img]

***
 
Часом задумуюся: за що вона (дружина) мене так довго терпить? І відчуваю провину перед нею, гріх за те, що мало уваги приділяв їй. Я вдячний дружині за допомогу, підтримку, розуміння, чисто жіноче співчуття. Є такий вислів: «Найкращий друг – це дружина». Так можу сказати і я. А ще, і це без перебільшення, завдяки дружині я досяг у житті того, що маю. Через постійну зайнятість, особливо, як був призначений на посаду голови обласної держадміністрації, ми навіть мало бачились. Бувало, по два-три дні лише телефоном спілкувались. І вже дружина звикла чути фразу: «Марійцю, почекай». «Я вже чекаю більше тридцяти років і зрозуміла, що це в тобі не лікується», – відповідає вона на ці слова. Я вдячний Богові за таку дружину, яку люблю, ціную, шаную, поважаю. Я цього не приховував і не приховую.

[img data=def]03_02_2017_1354539176/5.jpg[/img]

***
 
Із часом стаєш мудрішим і по-особливому дорожиш істинними цінностями сім'ї. І вже Марія каже мені: «Дітьми ти не займався, то, слава Богу, хоч внукам більше уваги приділяєш». А їх у нас троє: найстарша Анна-Марія – дочка Володі, молодші Тарас і Уляна – діти Валентина. Як правило (і це теж в останні роки), неділя – це день, коли до нас приїжджають сини, внуки. Я готую шашлики, ще щось. Як мінімум два рази на місяць ми разом. А цього року у липні навіть вдалося під час моєї відпустки зібрати всіх на Світязі. Це були приємні і незабутні миті спілкування на природі. Якось моя мама зателефонувала і спитала, що роблю. А я якраз був із малечею і сказав: «Купаюся у внуках». Це такий дарунок долі!
 
^{За матеріалами: «VIP», «ВАР», «Волинь-нова»}