Кожен, певно, після відвідин кафе чи піцерії, діляись враженнями, обговорює в тому числі й офіціантів: чи чемно себе вели, чи добре порекомендували, чи спододалися взагалі... При цому мало хто задумується, що й офіціанти - звичайні живі люди.і теж обговорюють своїх гостей. Про що вони говорять?..
Це міф, що до «мажорів» ми ставимось краще і бігаємо перед ними «на задніх лапках». А ще, як правило, такі гості залишають менше чайових.
* * *
Я ніколи не рекомендуватиму піцу з морепродуктами, хоч вона коштує найбільше в меню. Чого Бо сама її не люблю.
* * *
Коли відвідувачі неправильно вимовляють назву страви, ніколи не виправляю, якщо зрозуміла, про що йдеться. Так легше завоювати довіру.
* * *
Існує одна закономірність гостей з дітьми: якщо принести розмальовку, то малюк зробить лише кілька штрихів, довершує «шедевр» завжди татко.
* * *
Якось сиділа компанія чоловіків напідпитку, і один мені нахамив. Зазвичай офіціанти відмовляються обслуговувати таких людей наступного разу. Але через кілька тижнів цей гість прийшов до нас з дружиною і дитиною. Я обслужила, а то що б дівчинка подумала про свого тата?
* * *
Якщо гості обурюються, що страву довго не несуть (вони ж не розуміють, що не моя в тому вина!) то роблю очі, як кота зі «Шрека», мило посміхаюся і ніяково вибачаюся. Зазвичай спрацьовує.
* * *
Іноді прямо на вулиці зустрічаю людей, які посміхаються, вітаються, іноді обіймають. Не одразу їх впізнаю, потім виявляється, що це відвідувачі нашого закладу.
* * *
Серед гостей трапляються справжні пікап-майстри. Часто питають: «Вашій мамі зять не потрібен?». Або просять номер телефону. Доводиться уточнювати: номер доставки, чи самого закладу?
* * *
Добре, коли бармен – чоловік. Одного разу особливо настирних відвідувачів вдалось відшити, сказавши, що бармен – мій наречений.
* * *
Бувають гості, які забувають, що ми – представники сфери обслуговування, а не прислуги. Дивно, коли компанія молодих хлопців просить принести їм ще один стілець. Мені не важко, але з моїм маленьким зростом виглядає це кумедно.
* * *
Часто доводиться чути звертання: «Ей, дєвушка!», хоча я завжди називаю своє ім’я, коли підходжу до столика. Це трохи дратує.
* * *
Серед офіціантів є географи, медики, економісти. Спочатку йдуть лише підзаробити грошей, але ця робота затягує. Перш за все приваблює спілкування з людьми.
* * *
В нас є своя розвага – дивлячись на гостя вгадувати, що він замовить. Якщо вийшло – значить день буде вдалим.
Зі слів офіціанта пі церії «Тарантела» Лідії Гапонюк
записала Іванна САЦИК
Це міф, що до «мажорів» ми ставимось краще і бігаємо перед ними «на задніх лапках». А ще, як правило, такі гості залишають менше чайових.
* * *
Я ніколи не рекомендуватиму піцу з морепродуктами, хоч вона коштує найбільше в меню. Чого Бо сама її не люблю.
* * *
Коли відвідувачі неправильно вимовляють назву страви, ніколи не виправляю, якщо зрозуміла, про що йдеться. Так легше завоювати довіру.
* * *
Існує одна закономірність гостей з дітьми: якщо принести розмальовку, то малюк зробить лише кілька штрихів, довершує «шедевр» завжди татко.
* * *
Якось сиділа компанія чоловіків напідпитку, і один мені нахамив. Зазвичай офіціанти відмовляються обслуговувати таких людей наступного разу. Але через кілька тижнів цей гість прийшов до нас з дружиною і дитиною. Я обслужила, а то що б дівчинка подумала про свого тата?
* * *
Якщо гості обурюються, що страву довго не несуть (вони ж не розуміють, що не моя в тому вина!) то роблю очі, як кота зі «Шрека», мило посміхаюся і ніяково вибачаюся. Зазвичай спрацьовує.
* * *
Іноді прямо на вулиці зустрічаю людей, які посміхаються, вітаються, іноді обіймають. Не одразу їх впізнаю, потім виявляється, що це відвідувачі нашого закладу.
* * *
Серед гостей трапляються справжні пікап-майстри. Часто питають: «Вашій мамі зять не потрібен?». Або просять номер телефону. Доводиться уточнювати: номер доставки, чи самого закладу?
* * *
Добре, коли бармен – чоловік. Одного разу особливо настирних відвідувачів вдалось відшити, сказавши, що бармен – мій наречений.
* * *
Бувають гості, які забувають, що ми – представники сфери обслуговування, а не прислуги. Дивно, коли компанія молодих хлопців просить принести їм ще один стілець. Мені не важко, але з моїм маленьким зростом виглядає це кумедно.
* * *
Часто доводиться чути звертання: «Ей, дєвушка!», хоча я завжди називаю своє ім’я, коли підходжу до столика. Це трохи дратує.
* * *
Серед офіціантів є географи, медики, економісти. Спочатку йдуть лише підзаробити грошей, але ця робота затягує. Перш за все приваблює спілкування з людьми.
* * *
В нас є своя розвага – дивлячись на гостя вгадувати, що він замовить. Якщо вийшло – значить день буде вдалим.
Зі слів офіціанта пі церії «Тарантела» Лідії Гапонюк
записала Іванна САЦИК