Кожен, певно, після відвідин кафе чи піцерії, діляись враженнями, обговорює в тому числі й офіціантів: чи чемно себе вели, чи добре порекомендували, чи спододалися взагалі... При цому мало хто задумується, що й офіціанти - звичайні живі люди.і теж обговорюють своїх гостей. Про що вони говорять?..
 
Це міф, що до «мажорів» ми ставимось краще і бігаємо перед ними «на задніх лапках». А ще, як правило, такі гості залишають менше чайових.

*         *         * 

Я ніколи не рекомендуватиму піцу з морепродуктами, хоч вона коштує найбільше в меню. Чого Бо сама її не люблю.

*         *         * 

Коли відвідувачі неправильно вимовляють назву страви, ніколи не виправляю, якщо зрозуміла, про що йдеться. Так легше завоювати довіру.

*         *         * 

Існує одна закономірність гостей з дітьми: якщо принести розмальовку, то малюк зробить лише кілька штрихів, довершує «шедевр» завжди татко.

*         *         * 

Якось сиділа компанія чоловіків напідпитку, і один мені нахамив. Зазвичай офіціанти відмовляються обслуговувати таких людей наступного разу. Але через кілька тижнів цей гість прийшов до нас з дружиною і дитиною. Я обслужила, а то що б дівчинка подумала про свого тата?

*         *         * 

Якщо гості обурюються, що страву довго не несуть (вони ж не розуміють, що не моя в тому вина!) то роблю очі, як кота зі «Шрека», мило посміхаюся і ніяково вибачаюся. Зазвичай спрацьовує.

*         *         * 

Іноді прямо на вулиці зустрічаю людей, які посміхаються, вітаються, іноді обіймають. Не одразу їх впізнаю, потім виявляється, що це відвідувачі нашого закладу.

*         *         * 

Серед гостей трапляються справжні пікап-майстри. Часто питають: «Вашій мамі зять не потрібен?». Або просять номер телефону. Доводиться уточнювати: номер доставки, чи самого закладу?

*         *         * 

Добре, коли бармен – чоловік. Одного разу особливо настирних відвідувачів вдалось відшити, сказавши, що бармен – мій наречений.

*         *         * 

Бувають гості, які забувають, що ми – представники сфери обслуговування, а не прислуги. Дивно, коли компанія молодих хлопців просить принести їм ще один стілець. Мені не важко, але з моїм маленьким зростом виглядає це кумедно.

*         *         * 

Часто доводиться чути звертання: «Ей, дєвушка!», хоча я завжди називаю своє ім’я, коли підходжу до столика. Це трохи дратує.

*         *         * 

Серед офіціантів є географи, медики, економісти. Спочатку йдуть лише підзаробити грошей, але ця робота затягує. Перш за все приваблює спілкування з людьми.

*         *         * 

В нас є своя розвага – дивлячись на гостя вгадувати, що він замовить. Якщо вийшло – значить день буде вдалим.
 
Зі слів офіціанта пі церії «Тарантела» Лідії Гапонюк
записала Іванна САЦИК