Народний депутат Ігор Гузь висловив свої роздуми з приводу Маршу Рівності та позиції ЛГБТ у суспільстві.

Допис із поясненням своєї позиції політик виклав на сторінці у Facebook:

«Раз пішла така п’янка я також скажу пару слів…

Так, у нас в країні є сотні важливіших справ та проблем ніж обговорювати проведення маршів в захист прав гомосексуалістів, але ця тема і надалі буде підніматися в суспільстві тому я вважаю за потрібне задекларувати свою позицію.

– Кожна людина має право вибирати, в тому числі і свою сексуальну орієнтацію. Так було століттями і тисячоліттями, так буде і надалі. Очевидно в країні яку ми будуємо так і повинно бути, в цьому і є вся сіль демократії.

– Кожна людина має право вважати гомосексуалізм збоченням. Просто збоченням… Так вважає будь-яка християнська церква і власне по замовчуванню повинен вважати кожен християнин. Якщо він є справжнім християнином або ж прагне ним бути. І так вважаю я. Це моє право.

– Кожен гомосексуаліст і той хто йому співчуває має право боротися за своє право йти мільйонними маршами, так як в Парижі, Берліні чи Лондоні, гордо піднімаючи прапор своєї нетрадиційної любові.

– Кожен, хто вважає це за збочення, має право боротися за країну де будуть пропагуватися християнські, консервативні та патріотичні погляди. Хтось буде це робити з петардою в руках, хтось лекцією для молоді, хтось пишучи статтю чи знімаючи репортаж, хтось просто молитвою. Мені по дорозі з цими людьми.

– Ми стояли на Майдані за демократію, а от тепер противники цих парадів йдуть проти демократії? Порушуємо права гомосексуалістів так як Янукович порушував наші права? Та зовсім ні, от скажімо ми ж усі проти того, щоб в Києві пройшов марш на підтримку ЛНР/ДНР бо вважаємо це злом, але ці ж люди також мають переконання, певну підтримку в суспільстві, чому ми маємо ставити їм перепони? Хіба так? Я думаю, що ні…
Так само і з гомосексуалістами. Ніхто не заглядає під ковдру у їхніх домівках та й в принципі в суспільстві немає якогось терору чи крайньої нетерпимості з цього питання. Але коли вони виходять на вулиці і пропагують свою сексуальну орієнтацію, наразі сотні виходять на вулиці з кийками та петардами, а мільйони чи навіть десятки мільйонів їх підтримують. Є сумніви стосовно мільйонів? Дивіться соціологічні опитування чи запитайте у людей в українських містах, містечках, а тим більше селах.

– Ми йдемо до Європи і рано чи пізно ми туди прийдемо. Дійсно в кожній країні ці дискусії були гарячими. Хтось «здався», а хтось як Польща та ряд інших східноєвропейських країн опираються. Поки опираються. Я хочу бути разом з останніми. Я хочу аби моя країна спиралася на інші світоглядні цінності які формувалися віками нашими предками і не піддавалася на пагубні впливи західного світу.

Але найбільш огидно те, що «ідеологами» просування «Маршу рівності» нав’язується примітивна теза: ти проти такого маршу, значить проти демократичних цінностей та проти вступу до ЄС, ніби це чи не головний аргумент приєднання до європейської спільноти.

Тому тисну руку всім хто має схожу позицію і закликаю активно проявляти свою громадянську позицію. Вся боротьба ще попереду і ми повинні її виграти)

p.s. Так, це пише заступник голови комітету у закордонних справах українського парламенту. Мені до лампочки, що з цього приводу скажуть «десь там», але мені не до лампочки, в якій країні я буду жити «десь тут»