«День» стверджує, що стати українцем — означає зусилля. Це зусилля повернути собі втрачену пам’ять, зрозуміти, хто ти є, якого ти народу, звідкіля, і що за тобою стоїть, зрозуміти, яка твоя мова, усвідомити свою ідентичність і зрештою відповісти собі на запитання: хочеш ти до неї повертатися чи ні? Велике минуле зобов’язує до великих вчинків у сьогоденні».
 
До 20-річчя редакторства Лариси Івшиної у «Дні» ​ми підібрали її цитатник на щодень.

***
 
«Дорога до успіху газети й наших проектів була складною: багато треба було докласти зусиль (і докладати нині) для того, щоб переконати, знайти та врешті утворити ось таке коло прихильників, справжніх друзів, партнерів нашої газети».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/tim_9034.jpg[/img]
[img data=def]12_01_2017_1682157356/tim_2325.jpg[/img]
 
***

«Кажуть, що народ, який постійно потребує великої кількості героїв, не є, м’яко кажучи, щасливим народом. Я думаю, через те, що ми не можемо вирішити базові свої питання. Постати як міцна держава. Міцна держава неможлива без культу розуму, створення своєї потужної освіченої верстви, обмеження хижацьких настроїв люмпену, хоч він і прикидається елітою. Бо інакше псевдодемократія кидає виклик існуванню справжньої демократії і може її загубити. Як сказав один мудрий чоловік, для демократії дуже шкідливо, коли люди почуваються обдуреними».
 
***

«Відсутність точних критеріїв - хто є журналісти, хто є піарщики, хто є пропагандисти, а хто “кілери” - заплутує суспільну ситуацію».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/rkan3948.jpg[/img]
 
***

«В нашій країні – системна криза. І журналістика, як правило, першою відчуває це на собі. Погодьтеся, коли в країні все дуже добре, то повідомлення, критика журналістів не так болюче сприймаються владою».
 
***

«Необхідно створювати умови для появи авторитетних журналістів і політиків, яким можна довіряти. Вони нам конче необхідні. Вони будуть виростати зі справжньої боротьби. Вони не будуть виникати з політичних замовлень. Зараз відбувається імітація. А насправді потрібна відкрита розмова про те, що відбувається в нашій журналістиці. Рівень антисанітарії в журналістиці такий, що загрожує загибеллю всьому організму. Треба говорити правду – не таку, коли кажуть: у кожного своя правда. Ми знаємо, що існують об’єктивні речі. От про них і треба вести мову. В ході відкритої внутрішньої дискусії. Ми не можемо зараз розраховувати на політиків. У них на журналістів свої види. Їм не потрібна журналістська корпорація – їм потрібні конкретні розцінки».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/sar_8607.jpg[/img]
 
***

«Має бути так: я – українець, я люблю своє,  українське, і я його пропагую. А нам дуже часто прищеплювали, що треба приховувати, що насправді в тебе на душі, й видавати себе за когось іншого. Це перекручена система цінностей, яка потребує змін. Треба бути собою. Треба любити своє».
 
***

«Зараз люблять цитувати Черчілля, що повною мірою справедливо. Він казав: «Якщо політики хочуть змінювати Конституцію чи угоду, до якої дійшов народ, то краще змінити цих політиків».
 
***

«Звичайно, набагато краще, коли вся атмосфера в суспільстві, коли вся сила держави спрямована на те, щоб допомогти людині вільно дихати і жити, не вишукуючи отих щілин між плитами, де можна протиснутися і вхопити належний тобі промінь сонця, світла і ковток повітря. Але коли все не ідеально, все одно є багато правильних маршрутів».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/_kan1892.jpg[/img]
[img data=def]12_01_2017_1682157356/1.jpg[/img]
 
***

«Український народ мужній, і якби не наша хоробрість, ми б не вижили на перехрестях історії. Але ми не можемо нею скористатися, оскільки не слухаємо один одного і не вирощуємо еліту. Держава не будується на площах, на них люди можуть тільки підштовхнути. Все інше – робота бібліотек і кабінетів. Немає гіршого ворога, ніж еліта, вирощена колонізатором».
 
***

«Я переконана, що саме від примітивної попси, від «жовтизни», від ганебних смаків відбувається багато потворних явищ в сучасній політиці. Вже давно час змінювати «платівку». Давно говорила, аби всюди – в аеропортах, вокзалах, інших місцях скупчення людей звучала висококласна музика, то вона, ніби тонкий пристрій налаштування звуку, правильно б перемикала смисли. Люди реагують на якість. Українці, як онтологічні оптимісти, потребують благородних людей, красивих героїв, відважних лицарів і… хорошої музики».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/5.jpg[/img]
 
***

«Я завжди відчувала інтерес до Донбасу, мені здавалось, що цей регіон дуже сильний енергетично. І мені здається правильним, коли кажуть, що якщо хтось виріс там і зберігся українцем, то можна цвяхи робити з цих людей. Я думаю, це справді так».
 
***

«Росія перебрала на себе (не без допомоги багатьох українців свого часу) місію «центру». Але це не виправдано... Саме Україна – природній синтез заходу і сходу. Допомогти розібратися в цьому, зрозуміти теперішню свою роль — це для нас у «Дні» був природній, але дуже непростий шлях».
 
***

«Є велика впевненість у мобілізуючій силі імені, його захисній дії. Я знаю, що автоматично це не відбувається. Це треба підтверджувати. Тому для людей, які хочуть мати ім’я Стуса для університету, це певний вчинок. Але вчинок із прицілом на «марафон».
 
***

«Звичайно, в шторм не вчаться плавати. Але нам доведеться. Інакше, можемо втратити ще багато золотих життів. На поклик Майдану прийшло усе чи не найкраще живе, активне, що в нас є. Але воно так само беззахисне перед безмежним цинізмом, який добре розрахував, щоб поцілити в больові точки».

[img data=def]12_01_2017_1682157356/img_9241.jpg[/img]
[img data=def]12_01_2017_1682157356/kan_1294_novyy_razmer.jpg[/img]
[img data=def]12_01_2017_1682157356/rkan1767_kopyrovanye.jpg[/img]