«Часничок і Цибулинка»: подружжя у Луцьку торгує незвичайними спеціями. ФОТО

^{Текст: Людмила РОСПОПА}

У невеликому торговому кіоску біля «Глобуса» у Луцьку світло і пахне спеціями. За прилавком стоїть енергійна усміхнена Вікторія. Поруч порається її чоловік Олександр. Разом вони приїхали до Луцька з війни. Вже чотири роки живуть тут і намагаються розвинути власний бізнес.

Олександр Старлей та Вікторія Вітріченко торгують спеціями. Поки що нечисленні прилавки у їхньому барі приправ «Часничок і Цибулинка» вщерть заставлені пахучими добавками до їжі та напоїв. Тут є все, чого може потребувати душа гурмана, і навіть більше.

Видання Бізнес.Район пропонує вам цікаву розмову з присмаком карі та лимонного перцю.

МАЙДАН-ВІЙНА-ВОЛИНЬ

Неймовірно гармонійне подружжя під час нашої розмови постійно доповнювало одне одного, так, ніби вони одночасно думають про одне і те ж. Може здатися, що знайомі Олександр та Вікторія все життя, і навіть довше. А проте разом вони порівняно недовго.

«Нас звела війна», – починає вже такими звичними словами свою розповідь жінка. Вона – з Харкова. Він – із Мінська.

Олександр приїхав до України ще на початку Революції Гідності. Там був стрімером. Згодом потрапив і в АТО. Зброї до рук іноземцеві не давали, тому він узяв камеру і робив прямі включення з війни. На фронті вони і познайомилися, адже Віка була волонтеркою.

Коли у Харкові стало небезпечно, і була загроза втратити місто, подружжя вирішило переїхати. Друзі з батальйону «Волинь» покликали до Луцька. І пара погодилася.

Вони взяли з собою маму і доньку Вікторії, а в Харкові залишили роботи, житло та багато родичів і друзів.

ВІД КАВИ – ДО СПЕЦІЙ

Попри те, що лінія фронту далеко, життя в обласному центрі Волині для пари видалося нелегким. Майже без знайомих Олександр та Вікторія починали нове життя у новому місті.

«У мене дві вищі освіти: медична і педагогічна. Але за жодною з них я не змогла тут влаштуватися. Ми живемо у Луцьку вже четвертий рік. Намагаємось. Мама влаштувалася за спеціальністю, а я ні», – відверто розповідає жінка.

В Олександра ситуація ще складніша. Він іноземець, а тому влаштуватися на роботу офіційно не може. Якось йому запропонували нелегально охороняти підпільне казино. Чоловік відмовився.

Після тривалих пошуків, Вікторія взялася працювати барістою в невеликому кіоску у «Колібрісі». Пропрацювала там трохи більше місяця.

«Я приходив до неї, і дивився, як жінка з двома вищими освітами готує каву. Мені було боляче дивитися, але сам я на роботу піти не міг, бо іноземець . Я подумав: а чому б нам не зробити щось своє? Не каву, а щось зовсім інше…».

І так з’явилися спеції.

НА ПОЧАТКУ БУВ КІОСК

На спеції вибір пари впав майже одразу. Адже так склалося, що українець за походженням Олександр народився і виріс у Баку. Він згадує чорну від перцю яєчню, якою його в дитинстві годували рідні, і спеції, що були неодмінним атрибутом будь-якої страви.

«Я плакав, але їв», – розповідає чоловік. Каже, що за роки так до того призвичаївся, що зараз навіть каву рідко вживає без якоїсь із приправ.

Для того, аби відкрити власну справу, Олександрові довелося зробити відважний крок. Він продав всю свою знімальну техніку, з якою пройшов Майдан і АТО. Натомість разом із дружиною вони орендували невеликий кіоск у приміщенні «Фуршету» і там розпочали власну справу.

Спершу, каже, сходили до узбеків, дізналися особливості справи. Згодом знайшли поставників спецій і приправ із Івано-Франківська і закупили першу партію сировини. Так у звичайних лотках на нечисленних полицях і почався «Бар спецій».

Пізніше пара зрозуміла, що купувати готові приправи у когось нема сенсу, адже вони і самі можуть «міксувати» і робити авторські доповнення до страв.

ВЛАСНІ ПРИПРАВИ

Авторські приправи у сім’ї з’явилися ще на початках роботи. Вони купували інгредієнти і робили найсміливіші їх поєднання. Так у Олександра народилася приправа «Шахіня», а у Вікторії перлина її майстерності – «Шоколадний перець» – смачний додаток до кави.

Роботами подружжя зацікавилися великі компанії, і зараз мережа ліків «Дефлю» вже вдруге замовила у Вікторії її чудовий додаток до кави. Партію у більше, ніж 40 кілограмів спеції, чоловік із дружиною мають виконати найближчими днями.

РОЗШИРЕННЯ

Про майбутнє Вікторія та Олександр стараються поки не думати. Кажуть, недобре загадувати наперед. Проте, вже зараз заклад помітно розширюється. З 20 лютого сім’я орендує власний кіоск під торговим центром. Самотужки вони зробили тут ремонт. Олександр розробив логотип із часником та цибулинкою, власноруч зверстав зовнішню рекламу закладу.

Розширились і продукти, які подружжя пропонує своїм клієнтам. В асортименті у них і моноспеції – різні види перцю, кориця, куркума та багато іншого, і власні мікси – приправи до м’яса, курки, риби, салатів і навіть до кави.

Кава, до речі, тут також є. Поки ми з Вікторією розмовляли, Олександр домовлявся про кавовий апарат. Хоче, аби у їх закладі відвідувачі могли куштувати найякісніший смачний напій зі спеціями.

Продають тут також різні незвичайні соуси, мед від ветеранів АТО, а також смачний шоколад зі спеціями. Подружжя каже, що вони особисто знають постачальників всіх товарів, які у них представлені. Все це – малі, переважно сімейні підприємства, які гарантують якість.

Незабаром у цій просторій кімнаті з’являться сухофрукти. Будуть тут також сири зі спеціями і м’ясо.

Бізнес – справа неймовірно ризикова. Проте, для тих, хто свою справу любить, у світу завжди знайдеться підтримка і допомога. Нечисленні постійні клієнти заходять за своїми товарами. Поодинокі випадкові покупці роздивляються новенький магазин, нюхають приправи, які їм пропонує Вікторія, і обіцяють повернутися сюди ще. І повертаються.

***

Використання цього матеріалу без дозволу редакції "Таблоїда Волині" заборонене.