Бджоляр із Ківерців змайстрував оздоровчий вулик, як у Януковича

^{Автор: Антоніна АНДРІЙЧУК}

Лікування за допомогою бджіл українцям відоме з давніх-давен, а от наукове підтвердження воно знайшло нещодавно – тільки на початку ХХІ століття. Останнім часом бджолотерапія набуває все більшої популярності, вона вважається одним із найдієвіших методів лікування у нетрадиційній медицині. Ось і в Ківерцях тепер можна підлікуватись на оздоровчому вулику-лежаку в садибі Володимира Оксенюка.

Підходжу до двору, і складається враження, що я потрапила десь у часи козаччини. Господар облаштував на обійсті справжнісінький музей під відкритим небом. Але це відчуття швидко минає, бо дух минувшини тісно переплітається із сучасністю.

Пасіка Володира Оксенюка розпочалася зі столітньої борсті для розведення бджіл, яку привіз із батьківського обійстя. Зараз має 33 вулики. «То хороше число, бо стільки років було Ісусу Христу, – переконаний бджоляр. – Зараз маю декоративні вулики «Ющенко – пчеловод» і «Юля –демократка». Раніше й тут бджоли жили, але зараз не тримаю. Ще завіз у село 10 вуликів до брата».

Крім Володимира, в сім’ї бджолярством займаються троє його братів, тесть, і племінник вчиться. «Я народився у самій глибинці Ковельського району – в селі Світле (раніше Іванівка). Багато хто з моєї родини працювали у лісі, займалися бджільництвом, тож я з дитинства полюбив природу. Згодом обрав професію лісника, вступивши до Шацького лісового технікуму, – починає розповідь ківерцівський бджоляр. – Після технікуму працював іхтіологом в Українському товаристві мисливців та рибалок у Луцьку, потім єгерем у Цуманському лісовому господарстві. Зараз присвятив себе бджільництву, збираю гриби, а окрім того, торгую на Варшавському ринку рибою і раками».

Але найбільше славиться пасіка Оксенюка одним незвичайним вуликом-лежанкою, лікуватися і просто відпочивати на якому приходять і діти, і сусіди, і навіть молодята.

[caption] Славнозвісний вулик-лежак[/caption]

«Я надивився по телевізору, ще як у Януковича в Межигір’ї був такий вулик схожий. За тією конструкцією й собі зробив. Цей вулик освятили священики і Київського, і Московського патріархатів. Було, що жінка з Італії дізналася про вулик-лежанку, то подзвонила своїй матері, щоб вона й приїхала сюди», – каже бджоляр.

Курс терапії на вулику триває 10 днів. Всередині лежанки на стіні висять 12 лікувальних трав. На стінках лежанки є дірочки з сіточкою. Через них проходить запах від бджолиних продуктів, які сприятливо впливають на роботу травної, серцево-судинної та дихальної системи. Дзижчання бджіл утворює монотонне гудіння, яке знімає стреси і загалом добре впливає на психоемоційний стан людини, а мікровібрації бджіл дають людині своєрідний лікувальний масаж.

Як переконує бджоляр, захворювань, які можна вилікувати у вуликах-лежанках, чимало: хвороби нервової системи, дихальної, ендокринної, серцево-судинної, проблеми опорно-рухового апарата. Та поряд з цим є деякі й протипоказання: онкозахворювання, туберкульоз, атеросклероз, підвищена температура тіла, алергія на випадковий укус комахи. Під час терапії не можна палити, вживати алкоголь та використовувати парфуми, бо це бджоли погано сприймають.

Крім незвичайної пасіки, у господі Володимира Оксенюка чимало цікавих скульптур, два фонтани, ставочок із рибою, акваріум, сауна, більярд, плетені крісла-гойдалки, картини з українським колоритом, портрет Степана Бандери, ще й навіть… невеличкий музей.

«Ідея створити власний музей виникла зі старої колиски. Коли моє рідне село перетворювалось у пустку, мені хотілося зберегти життя усім цінним речам, починаючи від колиски, – розповідає господар садиби. – Зараз тут є жорна, прялки, верстат, жлукто для зоління білизни, праски, ліжник із сіна, самовари, ятері, гармата, ступа, дерев’яні лави».

Та чи не найбільше Володимир Оксенюк пишається своїми скульптурами – серйозними і жартівливими. Створює їх не сам, але керує творчим процесом від ідеї втілення. Особливо гордиться бджоляр скульптурою Тараса Шевченка і переконує, що це найліпша у Ківерцях.