Лучанин, клавішник, бек-вокаліст і директор гурту «Тартак», Андрій Благун розповів про ностальгію, взаємини з Сашком Положинським та вихід нового альбому.
 
Музикант дав інтерв’ю газеті «Хроніки Любарта».
 
Андрій Благун каже, що, хоч переїхав у Київ у 2003 році, досі відчуває ностальгію за Луцьком. «Зараз у моєму житті такий цікавий етап: відчуваю, що я ще і не киянин, але вже й не лучанин. Я розчинився», ‒ стверджує музикант.
 
За його словами, коли приїжджає в Луцьк, то відчуває, що він вдома, незважаючи на те, що місто дуже змінилося за ці роки. «Виходжу прогулятися містом, але не їду транспортом. Я із 33-го йду пішки через Варшавку, через усе місто, гуляю парком. За київськими мірками, це зовсім недалеко. Та й мені цікаво пройтися тими місцинами, які викликають у мене спогади. І від того відпочиваю душею», ‒ ділиться Андрій.
 
Не оминув увагою клавішник гурту й чутки про ймовірний розпад «Тартака». «Кожен має право робити те, що бажає. У нас в команді завжди була свобода. Звісно, в пріоритеті – тільки «Тартак». І неважливо, що Сашко працює над «Був’є», Антон, скажімо, із Оззі Осборном, а я – із Мадонною. «Тартак» все одно – на першому місці. І доки ми дотримуємося цього принципу – гурт живе», ‒ каже музикант і додає, що шанувальникам варто чекати виходу нового альбому.
 
«Із Сашком працювати важко. Та тут усе залежить від настрою, і це стосується усіх наших музикантів. Якщо є драйв, то пісня пишеться дуже швидко, і всі одразу приєднуються. Коли не вдається – ми сперечаємося, сваримося, миримося, змушуємо себе працювати. Але такий творчий шлях ми всі обрали. Сашко сам по собі – індивідуальність дуже непроста, але без нього «Тартака» не було би. Та й він нас часто підганяє, ми вміємо і піджартовувати один над одним. Втім один одного ми тримаємося. Працювати важко, але цікаво. Я не бачу підстав говорити про те, що «Тартак» себе вичерпав. Навпаки – на виході свіженький альбом», ‒ відповів музикант на питання про важкий характер фронтмена гурту.