Одним із найпоширеніших гендерних стереотипів щодо професій є думка, що сфера ІТ – не для жінок. Мовляв, панянки – надто творчі та непосидючі, аби досягти хороших результатів в роботі, яка потребує надзвичайної точності, зосередженості та впертості…

Попри такі уявлення з луцькою компанією «InternetDevels» співпрацює немало жінок. Більше того – тут переконані, що часто дівчата бояться йти у сферу ІТ якраз через те, що наслухались подібних стереотипів. 

Ірина ОХВАТ, @danu
веб-девелопер: розробка програм для роботи веб-сайтів

[img data=def]18_03_2017_972512096/ohvat.jpg[/img]

В ІТ я потрапила випадково. Вчилася на вчителя інформатики і математики, після університету рік пропрацювала в школі і зрозуміла, що треба щось змінювати. Знайшла пропозицію від «InternetDevels», пройшла співбесіду і тестування. Звісно, я була тільки початківцем, але мені пообіцяли всьому навчити. І от якраз ця можливість навчитися чомусь новому і стала для мене визначальною. Бо ІТ – це постійний ріст, розвиток і нові знання.

Зараз я знову повернулася до програмування після восьмимісячного декрету. Проте і в декреті я постійно читала, вчилася, стежила за новинками, бо ІТ – дуже динамічна сфера. Я розуміла, що три роки класичного «закритого» декрету стали б хрестом на моїй кар’єрі. 

Чесно кажучи, мені непросто спілкуватися з людьми-непрограмістами. От зараз з вами говорю і розумію, що в своїй компанії – я зовсім інша. Є такі маленькі світи, наприклад, моя команда, де я почуваюся вільніше. Не знаю, з чим не пов’язано, але зі «своїми» людьми мені дійсно набагато легше спілкуватися, як з кимось «ззовні». Так що, мабуть, це таки правда, що програмісти – частково асоціальні люди.

Людей зазвичай дивує, коли розповідаю, чим займаюся. Тому при знайомстві стараюся в останню чергу казати, що я – програміст. Бо відразу оця реакція: «О! дівчина…». Люди звикли, що дівчата обирають собі більш творчі професії. Хоча я переконана, що вподобання – чи тобі подобається читати вірші, чи «кодити» – зовсім не пов’язане зі статтю.

Не знаю, чому говорять, що програміст – не жіноча професія. Я, будучи дівчинкою, з дитинства усім цим цікавилася, пам’ятаю, ще в школі вчили «бейсик». Десь в класі п’ятому нам в школу привезли комп’ютери. Ми писали коди, щоб створити малюнок. Пам’ятаю, як сиділа цілий вечір, щоб написати програму, а комп’ютер потім за секунду намалював квіточку. Це було таке круте «вау!».

Свого часу я допомагала організації Drupal в їхньому розвитку – це такий рух, де кожен бажаючий може брати участь. Запам’яталась мені одна жінка, її нік – webchik, вона була другою за внесками у Drupal. Довгий час вона була моїм ідеалом в професійному житті, адже також є жінкою, так само мала дитину, і так само знайшла час не залишити роботу. Тому, якби я мала вибір, з ким попрацювати – хотіла б потрапити в одну команду із нею.

У Луцьку є великий потенціал для розвитку ІТ. Тут – суттєво дешевший рівень життя, ніж в Києві, а закордонним замовникам неважливо, чи ти робиш свою роботу з великого міста, чи з меншого. Головне – якість. Крім того, в Луцьку є університет, де вчать програмуванню.

Якби мене попросили скласти план, як стати хорошим програмістом, у ньому було б тільки два пункти. Перше: вибрати конкретний напрямок, в якому ти хочеш працювати. Бо ІТ сфера, насправді – дуже велика. І друге: відкрити гугл і знайти відеоуроки. А далі – працювати і працювати.


Олександра ШМІГЕЛЬ, @sasha
прожект-менеджер: налагодження комунікації між замовником і командою програмістів

[img data=def]18_03_2017_972512096/shmigel.jpg[/img]

Прожект-менеджер – ніби психолог в ІТ. Окрім того, що треба передати інформацію від замовника до програміста, треба мати витримку усіх вислухати і досягти ідеального порозуміння. На плечах «піема» – формування команди, бо саме він вибудовує стосунки між членами команди. Як налаштує команду – так вона і буде працювати. З іншого боку, не всі замовники – дуже компетентні в програмуванні, і щоб їх зрозуміти, доводиться не один раз втихомирювати емоції. 

Усі програмісти насправді – різні. Це все стереотипи про некомунікабельність, закритість. Як і серед інших професій бувають більш балакучі чи більш замкнуті в собі – так само і тут. Але є якісь спільні риси. Мабуть, в першу чергу це те, що програмісти – більш спокійні люди, неемоційні. Тому буває, що вони мене заспокоюють, а не навпаки. 

Програмісти надзвичайно просто і спокійно ставляться до конфліктних ситуацій. Ти сьогодні з ним посперечаєшся, але знаєш, що вже за хвилину ніхто цього не пам’ятає, і не треба десять разів вертатися до ситуації, заспокоювати, вибачатись. Тому співпраця з такими людьми – дуже конструктивна.

«Піемом» я стала абсолютно випадково. Закінчила університет, факультет міжнародних відносин, і тоді була така мода: всі їхали закордон, в Дубаї. Я теж збиралася, пройшла всі необхідні співбесіди. Але батьки попросили: спробуй сходити хоч на одну співбесіду, не вийде – поїдеш у свої Дубаї. Я розмістила резюме на одному із сайтів з пошуку роботи, і мені зателефонували з «InternetDevels». На той момент я взагалі була далека від того, що таке сайт і як він робиться, але щось мабуть в мені побачили… Кажуть: приходь завтра. Думаю: ну, ок – місяць туди, місяць сюди, не так вже й багато. Але почала працювати і мене затягнуло вже на чотири роки. Не знаю, що таке могло б в житті статися, що змусило б мене змінити цю професію.

Можливо, для старшого покоління жінка в ІТ – це щось дивне, але не для нас. Тим більше, в ІТ є багато напрямків, які вважають навіть більш «жіночими». Наприклад, прожект-менеджери, тестери…

^{Спілкувалася Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)}