Журналістку, активістку, велосипедистку, мандрівницю (і cвітом, і інтернет-виданнями краю) Олю Дацюк з Днем народження вітають старшенькі, просвітлені спілкуванням з іменинницею колеги.

Шо не кажіть нам, а якась вона не така, та Оля… У нинішні, далеко непрості часи, абсолютно не труситься за роботу. Більше того - змінює робочі місця без вагань, як пальчатки. «Самовпевненість!», - зіронізуєте ви. «Так, але обґрунтована!», - резонно зазначимо ми.

Може сісти на ровера і запросто проїхати собі так кілометрів зо 45, мугикаючи під ніс улюблені мелодії. «Ого!», - скажете ви. «Ага!», - підтвердимо ми.
На відміну від багатьох колег, які у важкі часи тільки те й роблять, що вправляються у словесній діареї, живе за приципом – не словом, а ділом (прохання політичних аналогій не проводити*-). Під час Революції гідності Оля хіба кілька днів залишалась у Луцьку, решта часу – Київ.Майдан. «Нічого собі», - здивуєтесь ви. «Так отож!», - резюмуємо ми.

Олю! Низький уклін за Вашу життєстверджуючу позицію. За вміння відстоювати близьких людей у важких ситуаціях, за активну пропаганду паперового читання, і, як кажуть справжні волиняки, гет вупше за всьо.

Здоров’я Вам, наснаги, віри у людей і в себе, щирих взаємних почуттів з Володею і здійснення найважливіших мрій! Живіть у ритмі серця!