Про деяких жінок кажуть, що вони, як гарне вино – з роками стають вишуканішими та грайливішими. Про сьогоднішнього іменинника можна сказати, що він, як добрий коньяк – з часом тільки міцнішає і набуває все цікавіших відтінків. Студентки історичного факультету зі смутком та сльозами на очах через тривке розлучення, з тривогою в серці та надією на швидке побачення, вітають з Днем народження улюбленого викладача – Літковця Тарасика! Перепрошуємо, Тараса Миколайовича. Мудрий викладач, досвідчений політичний оглядач, цікавий мужчина і, віднедавна, військовий-захисник своєї держави... А знаєте, щодня Вас згадуємо. Стрункий, підтягнутий, трішки сивини личить – додає такого волинського шарму, поліської аристократичності. І ніхто ж не повірить, що Вам сьогодні вже - … Але то таке. Місяць часу виглядаємо і чекатимемо ще скільки треба. А як тільки Ви, Тарасику (тьху, та що ж таке). Тарасе Миколайовичу! Як тільки повернетесь до нас з війська, на Вас чекатиме найсолодший сюрприз, про який Ви не могли й мріяти. Так-так! Ми зробимо це... Нарешті щось вивчимо з Вашого предмету) Всього Вам того, що Ви собі набажали, а  подарувати хочемо пісню, яку ви наспівували на останній нашій спільній парі. Ну принаймні нам так здалося)