Волинянка виготовляє дивовижні прикраси, які не відрізнити від живих квітів

Рожищенська майстриня Олена Кулик славиться керамічними прикрасами. Вона виготовляє оригінальну біжутерію із полімерної глини.

Жінка за освітою кравець, але справжнє захоплення ручною роботою з’явилося, коли у новонароджених синочків-близнюків проявилася алергія на заводське мило, пише «Район.Рожище».

«Щоб уберегти дітей від цієї підступної хвороби, я й розпочала виготовляти своє мило. Рецепти вишукувала в Інтернеті. На основі знайденого придумувала свої рецепти, які б підійшли для типу шкіри моїх дітей», – ділиться пані Олена.

[caption] Майстриня Олена Кулик[/caption]

З часом, завдяки родині та друзям, про захоплення жінки дізналися й інші люди, які залюбки почали купувати мило. А пізніше Олена почала цікавитися виготовленням прикрас. До цього її спонукало захоплення доньки біжутерією.

«Пам’ятаю, що першими сережками, які вона купила, були кавунчики з полімерної глини. Тоді ми вирішили спробувати самостійно зробити сережки з пластиліну. У той час мені здалось, що все добре. Та коли я подивилась на них через кілька років, то зрозуміла, вони далекі від ідеалу», ­­– посміхаючись пригадує Олена Кулик.

Майстер-класи, інструкції, довгий час освоєння техніки – і сьогодні від її виробів очей не відведеш. Ця робота так захопила майстриню, що вона постійно прагнула робити прикраси нові та досконаліші. Одна із улюблених технік називається «керамічна флористика» (холодний фарфор – вид полімерної глини).






За допомогою керамічної флористики майстриня виготовляє прикраси, які нагадують живі квіти. У її творчому доробку можна знайти сережки, перстні, кулончики, віночки на весілля, бутоньєрки, букети та інше.

Співрозмовниця переконує, що процес виготовлення хоч і неважкий, але потребує навичок. «Я ще досі вдосконалююся. Не можу сказати, що все вмію робити ідеально. Після кожного виробу я оцінюю свою роботу і навіть інколи думаю собі: а чому я зробила так, а не інакше? Я дуже самокритична. Хочу, щоб усе було просто ідеально, а насправді нічого ідеального не існує», – ділиться Олена Кулик.

Жінка зауважує, що ідеї робіт приходять з кожною порою року. «Ось, наприклад, весна. Дивишся на природу, як розпускаються листочки, все оживає – і хочеться якнайшвидше це відтворити. Осінньої пори виготовляю жолуді, різнобарвні листочки, – каже співрозмовниця і додає: – Навіть валер’янки не потрібно. Це спокійний вид діяльності. Буває, засядеш, то й не помітиш, як швидко пролетить час», – каже жінка.