Волинські депутати розповіли, як часто матюкаються

Міцне слівце – справа життєйська. Мабуть, майже кожен вряди-годи матюкається. Комусь за це соромно згодом, хтось же звик так висловлюватись. Інша справа, коли ти людина публічна і за своїм мовленням треба стежити.

«Таблоїд Волині» розпитав у волинських політиків, чи часто вони вживають лайку і чи взагалі матюкаються.

Депутат міськради Богдан Богонос до лайки ставиться негативно, однак деякі винятки іноді все ж робить. «Якщо вже почав лаятися, то українською: «Щоб тебе шляк трафив», «Щоб тебе качка копнула», – напівжартома каже чоловік.



Обранець луцької громади Андрій Авраменко каже, що категорично проти лайливих слів, але зізнається, що все одно вживає їх. «Ми працюємо над собою і вдосконалюємось», – каже він.



Депутат Волинської обласної ради Валерій Діброва каже, що до лайливих слів у побуті ставиться негативно, однак зізнається, що така позиція виробилась з часом. За словами політика, розуміння поганого впливу лайки приходить з часом. «По молодості бувало, звичайно, але все змінюється з віком, життя вчить», – філософствує чоловік.



Депутатка міськради Майя Шостак також не любить матюків й навіть робить зауваження нечемним людям. «Роблю зауваження чоловікам, коли вони використовують лайку, в присутності жінки – особливо. А лайка між собою – це вже визначення їхнього культурного рівня», – вважає жінка.



Заступник Луцького міського голови Сергій Григоренко каже, що теж негативно ставиться до лайливих висловлювань, проте буває всяке. «На жаль, у нашому житті є місце емоціям, втраті контролю. Та все ж я проти використання лайки, особливо у громадських місцях», – каже посадовець.



А от обранець громади Микола Романюк категорично проти матюків. «Ви що!? У нас чудова українська мова. Навіть українські ненормативні слова теж треба знати, де вживати. Я намагаюсь показати таке маленькі «пі», подивитись в очі і розвернутись. А там і так все зрозуміють», – зізнається чоловік.



Депутат облради В’ячеслав Рубльов каже, що намагається оминати такі ситуації, проте зізнається, що в житті буває всяке. «Життя таке, що десь може проскочити всяке, але я старанно намагаюсь оминати такі ситуації», – каже чоловік.



Депутатка міськради Наталія Бунда теж вкрай негативно ставиться до використання міцного слівця, однак навіть у неї таке «проскакує». «Якщо чесно, вживаю, але дуже-дуже рідко і коли геть не можу контролювати свої емоції. Та це відбувається в дуже близькому колі, а при чужих – ніколи. Впевнена, що культура кожного заключається в тому, щоб контролювати один одного і показувати хороший приклад», – переконана жінка.



Депутат міськради Ігор Поліщук розповідає, що ставиться до використання лайки негативно й ніколи не дозволяє собі цього у спілкуванні з сім’єю та колегами. Однак чоловік зізнається, що в житті таки є моменти, коли ненормативна лексика допомагає зняти стрес.



Обранець громади Євген Ткачук також каже, що буває по-різному, тож гостре слівце часом допомагає.



А от його колега Олександр Козлюк не матюкається ніколи. «Мене зобов’язує етичний кодекс, як в сім’ї, так і на роботі спілкуватися нормативною лексикою. Я до кожного працівника, заявника намагаюсь ставитися з повагою, – каже чоловік. – Повірте мені – буває різне. Буває, прийде людина, яка тебе вперше бачить, і облає з ніг до голови. А таких може і десять чоловік на прийом прийти. І тоді запитуєш себе: «А якби ще і я був таким?». Тому на сьогодні це питання ставити мені як держслужбовцю навіть не етично».



Обранець луцької громади Богдан Вавринюк каже, що ніколи не задумувався над власним ставленням до лайливих слів. «В принципі, якщо люди вважають висловлювати якісь свої думки емоційно, то в цьому, мабуть, немає нічого поганого. Я будівельник за спеціальністю, в житті доводилося бачитися з різними людьми, багато спілкуватися по-різному», – зізнається чоловік.



Депутат міськради Сергій Шкода чесно каже, що лається. «Звичайно, що так, я вживаю лайку, я колишній військовий. Буває, особливо, коли це емоційно, іноді не контролюєш, що говориш, але такі емоції бувають тільки в робочих моментах. По відношенню до жінки, рідних лайку не вживаю», – каже пан Сергій.



Обраниця громади Анна Мовяк старається не використовувати лайку. «Ненормативну лексику стараюся не вживати. Є тільки одне виправдання – якщо чоловік собі по пальцях молотком вдарив, тоді може проскочити гостре слівце. Взагалі лайка це не наше українське, а насаджене нашими так званими «братами». Я проти», – каже жінка.



Депутат міськради Андрій Козюра каже, що іноді доводиться застосовувати матюки. «Враховуючи стан нашого життя і розуміння психології наших людей, то, на жаль, але інколи доводиться застосовувати лайку,але звичайно це не на публіку і не в присутності дітей. Інколи «гаряче слівце», я можу випалити», – зізнається чоловік.



Обранець громади Віктор Ящук теж каже, що іноді доводиться лаятись. «Коли вже не вистачає словесного запасу, то інколи приходиться вживати такі слова, або ж коли моєму співбесіднику не вистачає розуміння звичайних слів, тоді приходиться вживати «чарівні слова», – каже пан Віктор.



Його колега Сергій Балицький вважає, що багато залежить від ситуації. «Це двояке питання, потрібно дивитися, в якій ситуації знаходишся і яка тема обговорюється. Якщо щось професійне допече, то, звісно так, вживаю лайку. З рідними не лаюся», – розповідає чоловік.
Обранець громади Микола Собуцький старається не матюкатись. «Я негативно ставлюся,стараюся менше вживати. При батьках взагалі не вживаю лайку. Бувають такі ситуації, що інколи перегинаю палку і не контролюю себе», – зізнається він.



«Для розрядки іноді доводиться використовувати, але все одно стараюсь обходити ці моменти. Навряд чи лайливі слова можуть чимось допомогти, скоріше навпаки додають негативу. У нашому житті й так достатньо негативу, а особливо по телебаченню, тож для себе стараюсь хоч в плані лайки мінімізувати такі речі», – каже депутат обласної ради Ігор Лех.



А от його колега Володимир Кучер зізнається, що лайливі слова використовує у повсякденному житті постійно. «Багато ще залежить від того, що люди вважають лайливим словом. Це ж усе умовності, – вважає чоловік. – Якщо якесь слово часто вживати, то воно стає звичайним побутовим словом. Деякі слова, які ми зараз вважаємо лайливими, раніше вживались у старослов’янській мові й мали звичайне побутове значення».