Кожен, хто знав його – багатолітнього митрополита Луцького і Волинського, владику Ніфонта, хто чув його проповіді і відчував силу віри – назавжди залишить місце в серці для доброго спогаду.
Про це пише видання Волинь24.
Непроста доля простого волинського хлопця-сироти. Який змалечку мав велику мрію: служити Богові. І якому Господь допоміг здійснити її з надлишком. Але натомість поклав на плечі нелегку ношу – керувати церквою у час гонінь та людської зневіри.
Нагадаємо, серце митрополита Ніфонта зупинилося 22 березня на 68-му році життя. Поховають владику згідно його заповіту в селі Галина Воля Старовижівського району, де він народився.
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/1.jpg[/img] Батьки майбутнього владики – Марія та Андрій Солодухи[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/2.jpg[/img] Василько Солодуха змалечку лишився сиротою[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-3.jpg[/img] Після школи Василь хотів продовжити навчання, та довелося працювати. Перший досвід – різноробочим[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-4.jpg[/img] У рідному селі Галина Воля на Старовижівщині[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-5.jpg[/img] Перед семінарією хлопцеві порадили піти в армію. Мовляв, після навчання все-одно заберуть, а в армії не люблять семінаристів[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-6.jpg[/img] В армії «самоволку» проводив в церкві і навіть справлявся дотримуватися посту: кухарі підтримували набожного солдата[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-7.jpg[/img] Отримавши благословення в монаха Амфілохія Почаївського, вчитися поїхав до Загорська, що під Москвою[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-8.jpg[/img] На той час у Радянському Союзі було лише три семінарії[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-9.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-10.jpg[/img] Під час навчання в семінарії був іподияконом патріарха Пімена[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-11.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-12.jpg[/img] У 1977 році Василь Солодуха прийняв чин монаха і отримав нове ім’я – Ніфонт[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-13.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-14.jpg[/img] Після закінчення семінарії Ніфонта направили служити на рідну Волинь – у село Рудка Козинська Рожищенського району[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-15.jpg[/img] Про «рудинського батюшку» швидко пішли хороші чутки і послухати його проповіді їхали навіть з інших країн[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-16.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-17.jpg[/img] У 1990 році архімандрит Ніфонт очолив Хмельницьку і Кам’янець-Подільську єпархію[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-18.jpg[/img] Два роки владика Ніфонт на пострадянському Поділлі відроджував православ’я[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-19.jpg[/img] «Горить моя рідна Волинь, і я готовий власною кров’ю потушити цю пожежу», – з такими словами Ніфонт попросився до Луцька у 1992 році[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-20.jpg[/img] Волинська єпархія УПЦ переживала не найкращі часи: лишилася без кафедрального собору, без єпархіального управління, і спершу молилися просто на вулиці[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-21.jpg[/img] До тисячоліття Волинської єпархії Ніфонт із хресною ходою пройшовся усією областю[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-22.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-23.jpg[/img] У 1998 році заклали перший камінь Собору всіх святих землі Волинської на просп. Соборності в Луцьку[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-24.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-25.jpg[/img] У серці владики завжди знаходилося місце для дітей, а особливо тих, хто як і він – лишилися без батьківського тепла[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-26.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-27.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-28.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-181.jpg[/img]
Про це пише видання Волинь24.
Непроста доля простого волинського хлопця-сироти. Який змалечку мав велику мрію: служити Богові. І якому Господь допоміг здійснити її з надлишком. Але натомість поклав на плечі нелегку ношу – керувати церквою у час гонінь та людської зневіри.
Нагадаємо, серце митрополита Ніфонта зупинилося 22 березня на 68-му році життя. Поховають владику згідно його заповіту в селі Галина Воля Старовижівського району, де він народився.
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/1.jpg[/img] Батьки майбутнього владики – Марія та Андрій Солодухи[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/2.jpg[/img] Василько Солодуха змалечку лишився сиротою[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-3.jpg[/img] Після школи Василь хотів продовжити навчання, та довелося працювати. Перший досвід – різноробочим[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-4.jpg[/img] У рідному селі Галина Воля на Старовижівщині[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-5.jpg[/img] Перед семінарією хлопцеві порадили піти в армію. Мовляв, після навчання все-одно заберуть, а в армії не люблять семінаристів[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-6.jpg[/img] В армії «самоволку» проводив в церкві і навіть справлявся дотримуватися посту: кухарі підтримували набожного солдата[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-7.jpg[/img] Отримавши благословення в монаха Амфілохія Почаївського, вчитися поїхав до Загорська, що під Москвою[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-8.jpg[/img] На той час у Радянському Союзі було лише три семінарії[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-9.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-10.jpg[/img] Під час навчання в семінарії був іподияконом патріарха Пімена[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-11.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-12.jpg[/img] У 1977 році Василь Солодуха прийняв чин монаха і отримав нове ім’я – Ніфонт[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-13.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-14.jpg[/img] Після закінчення семінарії Ніфонта направили служити на рідну Волинь – у село Рудка Козинська Рожищенського району[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-15.jpg[/img] Про «рудинського батюшку» швидко пішли хороші чутки і послухати його проповіді їхали навіть з інших країн[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-16.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-17.jpg[/img] У 1990 році архімандрит Ніфонт очолив Хмельницьку і Кам’янець-Подільську єпархію[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-18.jpg[/img] Два роки владика Ніфонт на пострадянському Поділлі відроджував православ’я[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-19.jpg[/img] «Горить моя рідна Волинь, і я готовий власною кров’ю потушити цю пожежу», – з такими словами Ніфонт попросився до Луцька у 1992 році[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-20.jpg[/img] Волинська єпархія УПЦ переживала не найкращі часи: лишилася без кафедрального собору, без єпархіального управління, і спершу молилися просто на вулиці[/caption]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-21.jpg[/img] До тисячоліття Волинської єпархії Ніфонт із хресною ходою пройшовся усією областю[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-22.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-23.jpg[/img] У 1998 році заклали перший камінь Собору всіх святих землі Волинської на просп. Соборності в Луцьку[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-24.jpg[/img]
[caption][img data=def]24_03_2017_272223269/original-25.jpg[/img] У серці владики завжди знаходилося місце для дітей, а особливо тих, хто як і він – лишилися без батьківського тепла[/caption]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-26.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-27.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-28.jpg[/img]
[img data=def]24_03_2017_272223269/original-181.jpg[/img]