Теремнівський цвинтар, який знаходиться на межі Луцька і села Липини – один із найстаріших в районі. Є там невеличка ділянка з похованнями ще далеких 1800-х років, старовинні надгробні плити із незвичними надписами і... привид, якого зрідка можуть побачити ті, хто їде нічною трасою.
 
Ще не так давно старий цвинтар ховався у деревах і чагарниках, але кілька років тому його розчистили. Можливо, це й потривожило чиюсь душу.
 
Вперше незрозумілу постать побачила пара, яка поверталася із «Епіцентра» додому. Було пізно, закохані йшли собі, теревенили, планували романтичний вечір. Дійшовши цвинтаря, дівчина попросила перейти на іншу сторону дороги, бо якось не по собі їй стало. Вже майже минувши стару ділянку цвинтаря, чомусь оглянулася і побачила високу постать.

– Якось мені так моторошно було. Йдемо і таке враження, ніби хтось дивиться в спину. Я якось на хвильку обернулася і волосся дибки стало. Такий хтось високий-високий стояв, ніби в якесь простирадло сіре замотаний. А голова як просто шось темне. А я ше ж різних «Битв екстрасенсів» надивилася, то злякалася страшенно! Дьоргнула свого хлопця, він озирнувся теж, але сказав, шо нічого нема. А потім, вже вдома в мене зізнався, шо теж таке шось ніби бачив, але виду не подав, шоб я там взагалі не вмерла...

[img data=wat]06_05_2016_291191495/13153386_1809963139029402_670064922_n.jpg[/img]

Силует когось у сірому бачили і троє друзів, які поверталися з заправки на Рівненській. Розповідають, що їхали в авто, хотіли навіть зупинитися, але духу не вистачило:

– Та їхали собі, говорили про різне, а тут Саня, що ззаду біля вікна сидів вигукнув «Пацани, шо то таке?!». Я був за кермом, то не сильно встиг роздивитися, але краєм ока помітив, шо так трохи далі від дороги стояв хтось височезний такий. Ніби як чоловік, чи хто його знає шо то було. І якийсь не то плащ, не то якась накидка на ньому була...

«Таблоїд Волині» вирішив дізнатися, що ж то за місце таке дивне. Виявилося, що на старій частині цвинтаря лишилося небагато поховань. Серед них – могила священника. Що дивно, надмогильна плита виглядає новенькою, хоча, як на ній пише, виготовлена 1907 року. А на маленькій ділянці землі, яка виглядає як звичайний шмат поля, поховане ціле село, яке вимерло під час епідемії чуми...

[img data=wat]06_05_2016_291191495/13150080_1809963425696040_1011958717_n.jpg[/img]

Про привида ми вирішили запитати в наглядача за цвинтарем, адже хто як не він знає про територію всі цікавинки. Так-от від нього ми дізналися, що загадкової постаті в сірому він не бачив, зате повідав не менш цікаву історію:

– Був минулої осені один випадок. Я з онуками наводив тут лад, сухе листя згрібав. А вже так трохи сутеніло, хоча темної ночі ще не було. І от ми вже практично закінчили, як раптом щось завило. І то так моторошно. І на собаку не схоже, і на людський крик не подібне. Дивлюся – метрів за п’ятдесят біля однієї могили стоїть жінка. Височезна така, вся у білому, і дитинку на руках тримає. Й так вона страшно вила! Розпачливо! Я ж виду онукам не подаю, що самому страшно. Заговорив їх, щоб вони в той бік не дивилися, сказав онукам, що вже треба йти, і ми пішли, але вже не через сам цвинтар, а в обхід…

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).}
 
[img data=wat]06_05_2016_291191495/13140559_1809963879029328_942768727_n.jpg[/img]
[img data=wat]06_05_2016_291191495/13153416_1809963839029332_2119105183_n.jpg[/img]
[img data=wat]06_05_2016_291191495/13162429_1809963222362727_34059178_n.jpg[/img]