Луцька майстриня робить іграшкові копії людей

Іванка Ткачук уже шість років виготовляє незвичайні іграшки, які не просто нагадують живих людей, а в точності можуть передати їх зовнішність і навіть емоції.

Дівчина розповідає, що потяг до цікавих та незвичайних речей був у неї ще з дитинства. Трохи дивна для батьків звичка збирати кольорові стрічки, намистинки, шматки мережива та інші дрібниці переросла у щось більше. Проте згодом саме ці деталі стали першим матеріалом для ляльки, зробленої власноруч.

«Кожна «знахідка» була для мене великим скарбом. Батько жартував, що я Плюшкін, а все, що я тоді робила називав «пилозбірниками», – розповідає Іванка.

Немалу роль у виборі творчого шляху зробив для дівчини гурток флористики.

[caption] Зробити людську подобу з природніх, або підручних матеріалів здавалося чимось магічним, захоплювало дух і водночас надихало на творчість[/caption]

«Пам’ятаю як на одне зі свят в нас було завдання виготовити певну кількість янголят і квітів з сіна. Я замість п’яти великих фігурок принесла тільки дві тонюсінькі, тендітні балеринки. Звичайно, отримала за це на горіхи, але на вистаці-ярмарку вони продалися найпершими. Досі пам’ятаю море радості від того, що хтось визнав мою роботу», – ділиться Іванка.

З того часу, говорить майстриня, і з’явилося бажання творити щось своє і особливе. І саме тут допомогли «плюшкінські» матеріали. Першу ляльку вона зробила з ниток, клаптиків тканини, дроту та порізаного тюлю.

«Я подарувала ляльку подрузі, адже виготовляла цю іграшку за її образом.Тоді мій виріб їй дуже сподобався. А радість в очах того, кому даруєш свою роботу, наштовхує творити щось більше та грандіозніше», – говорить дівчина.

Цікавим є і те, що робити такі іграшки Іванку ніхто не навчав. Бажання творити змушувало вдосконалювати вміння, самостійно вирішувати, як будувати каркас виробу та закріплювати деталі. Проте експерименти не були даремними – вже сьогодні дівчина очікує на друге свідоцтво про авторське право, адже нещодавно зареєструвала унікальний каркас для ляльок.

Зараз дівчина працює у маленькій кімнаті на горищі, де і розмістилася її «Майстерня теплого настрою». Саме там Іванка проводить більшість вільного часу, виготовляючи іграшки на замовлення, або самостійно придумуючи образ наступної ляльки.

Вартість такого незвичайного виробу залежить тільки від матеріалів. Незважаючи на те, скільки часу пішло на виготовлення, свою роботу майстриня оцінює завжди однаково.

[caption] Мабуть, найважливішим елементом у роботі з іграшками дівчина вважає хороший настрій[/caption]

«Можу сказати, що час виготовлення залежить від натхнення, проникнення образом, а іноді і від настрою. З поганим настроєм за роботу не сідаю. Проте коли часові рамки піджимають і потрібно працювати не зважаючи ні на що, то гарний настрій з’являється в ході роботи.Таку теплу віддачу мають лялі, що забуваєш чого сумувала». – ділиться дівчина.

«Тільки іноді доводилося пояснювати клієнтам, що не можливо певні деталі зробити, бо просили то в шкіряній куртці, то на каблуках. Тоді ми просто разом шукали альтернативу», – зазначає Іванка.

Дівчина розповідає, що зробивши стільки виробів, вона і досі не має улюбленої іграшки, адже усі вони стають рідними. Проте є кілька особливих – їх неможливо ні продати, ні подарувати, бо нагадують про особисті почуття та переживання.

[caption] Про те, що пішла таким шляхом майстриня не шкодує. Каже, що не вибирала, чим займатися – ляльки самі її вибрали[/caption]

«Саме завдяки цьому дивовижному хобі я почала знайомитися з людьми, почувати себе потрібною, зайнятою, визнаною. Я не уявляю себе без «Майстерні теплого настрою», то повноцінна частина мене»,– ділиться Іванка Ткачук.

Зараз дівчина мріє про розширення асортименту і швейну машинку, а ще про те, щоб майстерня «виросла» і наповнилася необхідним приладдям. Крім того, дівчина впевнена, що зупинятися на досягнутому не варто, тому зараз і на папері, і в голові знаходиться купа проектів, які ще обов’язково будуть реалізовані.

«Я не люблю планувати, а може просто боюся. Але вже маю проекти для серії сумок і аксесуарів для художників. Сама стикаюся з тим, як незручно в руках носити згортки паперів, як іноді фарби розкидаються по сумці, як губляться олівці. Тому хочеться зробити невелику колекцію рюкзаків, боксів, пеналів для всякого художнього приладдя. Хочеться щоб було і душевно, і стильно, і гарно. А ще так хочеться вишивати гладдю, бо теж лежить нереалізований проект «текстильна рулонна книга», – розповідає дівчина.

Замовити вироби майстрині можна у групі ВКонтакті.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}