^{Автор: Світлана ВЕЛИЧКО}

Відтоді, як прийшов із фронту, Андрій Слюсарчук не випускає з рук голки. Він був мобілізований у ході першої хвилі. Зізнається, що після повернення з АТО, не знав, куди себе подіти. Узявши приклад із хлопців у госпіталі, які також вишивали, боєць з головою поринув в ужиткове мистецтво. Та для Андрія це не тільки захоплення, а й спосіб вижити, адже виручені за продаж картин кошти витрачає на ліки.

Внаслідок важкого поранення і кількох контузій боєць втратив сон, практично не спить ночами, а щоб згаяти час, почав вишивати. Причому вишиває лежачи (бо так легше, болить спина) і, до речі, лівою рукою. Чоловік за спеціальністю столяр, але після бойових дій до цієї справи руки не лежать.

«Мама купила мені матеріали. І я почав вишивати… Руки, звичайно, тряслися, але я вишивав. І знаєте, бісеринка за бісеринкою якось втягує. Коли вишиваю, не думаю про погане», − розповідає Андрій.

Зосередитися допомагає природа в селі батьків Вівчицьк Ковельського району, де після повернення з АТО переважно живе боєць. Міської метушні співрозмовник старається уникати. Андрій одружений, має двох дітей – 2005 та 2011 років народження.

Спочатку вишивав тільки ікони, опісля почав вишивати на замовлення сорочки, блузи, рушнички, навіть картини. На полотні полюбляє зображати дерева, пташок та природу загалом. Найбільше вишиває ікон. І зараз працює над втіленням ще одного релігійного сюжету на полотно.

Час, який потрібно провести із голкою в руках, щоб вишити ікону чи картину, різний – найчастіше залежить від розмірів роботи.

«Найменша іменна іконка. Її я вишиваю традиційно за день. А найдовше я працював над картиною «Соняшники»: на столі ваза, букет соняшників і калина. Над нею я працював до трьох місяців. Я вишивав і просто не міг дивитися на ці соняшники… І навіть коли зараз бачу соняшника, то в душі все наче закипає. Не можу забути війну, все повертається у снах, спогадах», − пригадує співрозмовник.

Для Андрія ця картина − дуже болючі спогади про півроку на війні, символом якої і стали мирні соняшники. Картину замовила у бійця українка з Італії. Для неї це – спогад про рідний край.

А ось портрет Тараса Шевченка, який був виставлений на виставці «Мистецтво проти війни» у Києві 12-13 жовтня. Варто згадати про ікони «Тайна вечеря», «Неопалима купина», «Андрій Первозваний» та десятки інших. Картини та ікони вишиті якісним чеським бісером.

Як каже боєць, його роботи уже розлетілися по цілому світу. Купують авторські витвори мистецтва поціновувачі з Америки, зі Швеції, часто з Італії. Виручені кошти автор витрачає в основному на ліки та матеріали для вишивки. Проте не забуває і про своїх побратимів: то передасть на АТО, то телефони поповнить.

На ліки доводиться витрачати чимало. Перебираючи пакет з медикаментами, Андрій називає препарати і їх ціну: «Нейробіон – 96,15 грн, Езопрам – 98 грн, …184 грн, …176 грн». Усі ці препарати і полічити годі. На місяць виходять кругленька сума.

Ковельська волонтерка Людмила Савіна, котра опікується Андрієм, так прокоментувала в мережі Інтернет ці картини. «Робіть у нього замовлення, бо надто важкі для нього наслідки війни, постійно потрібна медична підтримка, дороговартісні ліки. А роботи його – пречудові», – написала жінка.