Традиції святкування Різдва Христового передавалися із покоління в покоління. Зберігаються вони в українських родинах і дотепер. Перш за все, це свято сімейне, тож і проводити його прийнято в колі близьких.
 
Про власні родинні традиції та дитячі спогади розповів депутат Волинської обласної ради Михайло Імберовський. 

«Різдво – для мене потаємне, навіть містичне свято. Воно знаменує величне чудо – прихід Бога на землю. Це благословенний час, аби забути всі старі образи, перепросити, подякувати. загадати бажання. Щирі і добрі різдвяні бажання завжди здійснюються!», – переконаний він.
 
В дитинстві Михайло Імберовський Різдвяні свята проводив у дідуся з бабусею, на Хмельниччині, чи на Рівненщині. Зараз, разом із дружиною Оксаною та дочкою Діаною їздять святкувати на Львівщину, до батьків Михайла.

[caption][img data=def]06_01_2016_1415671735/dsc_0792.jpg[/img] Михайло Імберовський з дружиною Оксаною і донькою Діаною[/caption]
 
Обов’язковими атрибутами Святвечора в родині Імберовських є 12 страв на столі, кутя із горіхами, медом та маком, власноруч зібраний дідух, відвідини церковної літургії та, звісно, колядки.
 
«Мамині батьки, що були родом із Хмельниччини, пережили страшні 1932-33 роки. Часто розповідали, якою «голодною» була у той час кутя. Але саме кутя і дідух залишалися символами добробуту, символами життя. Тож до них ставилися шанобливо, як до святині. Про це завжди потрібно пам’ятати, та з вдячністю приймати посланий Богом хліб», – говорить Михайло Імберовський.
 
«Дідух є символом пожертвування найкращого збіжжя, символ урожаю, багатства та зачинателя роду, тож його, разом з кутею до столу несе найстарший у родині. А всі інші несуть решту страв та накривають святковий стіл. Обов’язково має бути запалена свічка та свячена вода», – додає чоловік.
 
Не обходиться святкування Різдва без Вертепу та колядок. Саме з Вертепом пов’язані особливі спогади Михайла Імберовського: «Мої батьки працювали вчителями, тож за радянських часів відкрито святкувати не мали змоги. Потім почалася «відлига». І найбільше мені запам’ятався мій перший Вертеп, де я грав ангела, який сповістив про народження Христа. Мені тоді було років 14…», – пригадує Михайло.
 
Михайло Імберовський привітав волинян з Різдвяно-Новорічними святами:
 
«У це світле й радісне свято, бажаю усім любові, злагоди, міцного здоров’я, мирного неба над головою. Аби всі ми пам’ятали про своє коріння, адже, хто не знає минулого – не побудує майбутнього.
 
Нехай Ісус спрямує свою благодать на кожного із нас. І допоможе нам завершити війну. Щоб ті герої, що зараз мерзнуть в окопах, повернулися живими до своїх близьких та отримали  максимум уваги та поваги. Кожен, хто є у владі, повинен працювати для людей та виправдовувати довіру.

Хай буде менше політики і більше корисних справ. Я докладу усіх зусиль, аби так було!
 
З Новим Роком! З Різдвом Христовим!»