16-річна лучанка у Німеччині поділила ДНК і око саранчі

^{Текст: Інна МАЗУРИК}
16-річна лучанка пройшла навчання у всесвітньо відомому експериментальному центрі в Німеччині.

Перші кроки у серйозному вивченні біології Олена Моренко – учениця Луцької спеціалізованої школи №1 – зробила ще у 5-му класі, йдеться у матеріалі тижневика "Сім'я і дім".

Пізніше – простежувала типи темпераменту та денні біоритми дітей. І вже цього року, завдяки останньому науковому доробку, пройшла відбір до наукової школи з біохімії та нейрофізіології на базі експериментальної лабораторії XLAB, що в німецькому місті Геттінген.

ДОСЛІДЖУВАЛА ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ

Олена ще з раннього дитинства надавала перевагу не мультфільмам, а телеканалу «Discovery». Чи не найбільше на інтерес до вивчення біології, медицини вплинули батьки, адже дівчина народилася у сім’ї лікарів та вчителів.

Окрім дослідницької роботи, Олена поглиблено займається вивчанням англійської, німецької та чеської мов. Цьогоріч навіть склала кембриджські тести на знання мови Шекспіра на рівень В2 і в наступному році планує підвищити цей результат.

– Вільного часу практично не маю, – зізнається школярка. – Минулого року, окрім шкільних занять і наукової роботи, було ще по два заняття з репетиторами (з іноземної та української мов, хімії, фізики, біології). З таким графіком часто навіть на обід часу не було.

Останнє дослідження, завдяки якому Олена потрапила на відбір до наукової школи в Німеччині, тривало майже два роки. Дівчина проводила тренінги дітям з синдромом гіперактивності та дефіциту уваги. Допомагали у проведенні занять кандидати біологічних наук, доценти кафедри фізіології людини і тварин СНУ ім. Лесі Українки Тетяна Качинс​ька та Олександр Мотузюк.

– Робота відбувалася за попередньою згодою батьків. Суть її у тому, що дитина, сидячи перед монітором, повинна зупинити рухливий об’єкт на екрані. Потім приблизно 10 хвилин відбувався тренінг, під час якого на голові у дитини були спеціальні датчики, і потрібно зосередитись, щоб утримати м’ячик в одному положенні. Дітям із синдромом гіперактивності важче було заспокоїтись, але вони вчились опановувати себе, коли бачили результат наочно, на екрані.

Після завершення тренінгів надходило багато позитивних відгуків від батьків, адже діти стали показувати кращу успішність у школі.



ПІПЕТКИ ЗА 200 ЄВРО

Про можливість безоплатно поїхати у наукову школу із біохімії та нейрофізіології в Геттінгені Олена дізналась завдяки Малій академії наук, де захищала свої доробки і проходила відбір серед учнів з усієї України. Усі лекції в лабораторії XLAB відбуваються виключно англійською мовою.
Для поїздки було обрано 12 юних науковців: студентів і школярів з Харкова, Києва, Чернівців та Полтави. Волинську область разом із Оленою представляв Роман Савка, учень гімназії №21 ім. Михайла Кравчука.

Експериментальна лабораторія XLAB є однією із найбільших у Європі і в той же час однією з найновіших. Її будівля складається із поверхів різного кольору, кожен із яких означає якусь із галузей науки – хімію, біологію, нейрофізіологію чи фізику. Директоркою центру є Єва-Марія Неєр, дружина відомого нобелівського лауреата, який відкрив технологію «patch-clamp», що дозволяє спостерігати за поведінкою і хімічними перетвореннями окремих молекул.

[caption] Усі лекції в лабораторії XLAB відбуваються виключно англійською мовою[/caption]

– Теоретичні лекції нам читали успішні науковці, але при цьому основою залишалась практика, – розповідає Олена. – Було дуже цікаво здійснювати всі ці експерименти: від відокремлення ДНК до дослідження нервових ганглій п’явок, мембранного потенціалу ока саранчі. При цьому для дослідів у вільному доступі було найсучасніше обладнання, якого майже не бачать українські студенти. Наприклад, для практичних занять нам видавали по 4 різні електронні піпетки, кожна з яких коштує по 200 євро. І що цікаво, для німецьких університетів такі речі є дуже доступними. Навіть коли якийсь прилад впаде на підлогу, то вони не дуже переймаються, кажуть: «Нічого страшного».

Як згадує школярка, викладачі були дуже задоволені українською групою, бо всі працювали чітко і злагоджено, навіть завершили навчальну програму курсу достроково. Враження залишились і від атмосфери університету: все облаштовано для того, щоб стимулювати до навчання, зробити цей процес максимально комфортним. Саме тут для студентів не існує поняття «прогуляти». Але в той же час немає втоми від постійної роботи, бо майже все вивчається легко і наочно, за допомогою практичних дослідів, а не за вивченням теорії за старими підручниками.

[caption] Для дослідів у вільному доступі було найсучасніше обладнання, якого майже не бачать українські студенти[/caption]

Геттінген у спогадах української групи запам’ятався як студентське місто. Колись у ньому професорували брати Грімм, а зараз навчаються люди з усього світу:

– Одного разу, коли ми їхали в автобусі й розмовляли між собою, до нас навіть підійшов хлопець і вигукнув: «О, я почув рідну мову!». Як виявилось потім, він був із Києва. Але знову ж: хтось поїхав у Німеччину, хтось в Австрію, але всі ми повертаємось. Більшість дітей, з якими я перебувала ці дні в Геттінгені, налаштовані на те, щоб працювати в Україні і створювати щось своє. Мені здається, якщо навіть студентськими силами почати відкривати маленькі лабораторії, то, об'єднавшись, можна створити цілий науковий центр.

Олена хоче пов’язати своє життя зі стоматологією, бо її хоч і цікавлять наукові досліди, все ж бачить своє покликання у лікуванні людей. Каже, що її найбільша мрія – в майбутньому відчувати свій успіх, розуміти, що досягнула всього сама, незалежно від батьків чи вчителів.



***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}