Креативний студентський коворкінг на факультеті філології та журналістики не лише місце для відпочинку між парами та яскравих світлин, а й вдалий простір для цікавих літературних подій.

Вечір четверга усі охочі провели на найбільш поетичному факультеті  у компанії молодої та нестандартної авторки Вікторії Дикобраз.

Дівчина родом з Рівного, але назвати її рівненською поеткою було б надто вузько, адже географія різноманітних літературних подій та перформансів Вікторії сягає всієї України, а її постійні подорожі автостопом – всього світу.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7848.jpg[/img]

Цього разу у Луцьку Вікторія Дикобраз презентувала свою другу поетичну артзбірку «Необхідне підкреслити».

«Таблоїд Волині» зібрав найцікавіші думки, погляди, історії та віршові рядки авторки у рубриці «Словопортрет».
***
Ви зібралися тут, і це означає, що або вам немає де провести вечір, або вам справді це цікаво.
***
Мене можна сміливо перебивати, дуже не люблю такої, знаєте, академічної поведінки. Мабуть, тому я кинула й універ, а за останні 6 років навчалася у виші всього рік, до речі у вашому СНУ.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7841.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7842.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7843.jpg[/img]

***
«Необхідно підкреслити» – моя друга книжка. З’явилася на світ десь приблизно, як і я. Просто я третя дитина в сім’ї, і народилася дуже неочікувано. От це про цю книжку.

Я подала свої твори на щорічний конкурс видавництва «Смолоскип» і у подарунок отримала можливість видати збірку. А попередня книга «Семантика наших прикрас» вийшла більше за ініціативи видавництва «Крок», представники якого часто чули мене на фестивалях та творчих вечорах.
***
Молодий автор може влаштувати собі серйозну промоцію. Наприклад, з минулою збіркою я об’їхала 19 міст України, влаштувавши тур самотужки. Все залежить від того, наскільки людина прагне працювати, все вкладається в межі твоїх можливостей і необмеженість твоєї фантазії.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7844.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7847.jpg[/img]

***
Для того, щоб зрозуміти, чи треба комусь те, про що ти пишеш, варто вийти у дорогу і спробувати це перевірити.
***
Що найкраще сприймає публіка? Я твіти класно пишу. Навіть жартую з друзями, що час видавати збірки твітів, а не поезії.
***
Перша книга жовтого кольору, друга – синього, але це абсолютно не політична тема. Часто на смартфонах те, що варто було б підкреслити, виділяється синім, тому така асоціація. А ще, відомо, що у видавничій діяльності є 4 кольори, які не надто користуються популярністю у читача: жовтий, синій, рожевий і чорний.

Тепер ви знаєте, у яких кольорах будуть наступні збірки, якщо не перестану писати (сміється).
***
Найбільша мрія – дожити до моменту, коли людей відправлять на Марс.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7850.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7851.jpg[/img]

***
Я намагаюся перепробувати якомога більше професій, доки мені не «стукнуло» 30 і я не стала дуже нудною. Наприклад, цього жовтня я працювала барменом в одному прекрасному цілодобовому лаундж-барі. Ще працювала на радіо, мала досвід роботи виконавчим директором на «Форумі видавців», організовувала багато літературних подій.

Мені скрізь комфортно, але я просто не вмію доводити багато речей до кінця. У майбутньому хотіла б працювати вигулювачем собак.
***
У мене не буває депресій. Якщо стає незрозуміло, чим далі в житті займатися, то можна або почати чимось займатися, або сісти в центрі кімнати і сидіти доти, доки не зрозумієш, чим треба займатися. Депресія – це нудно, непродуктивно і йде багато грошей на різні нехороші штуки.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7852.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7854.jpg[/img]

***
Добре вчитися читати собі перед дзеркалом. Це не соромно, але дуже ефективно. А взагалі, завжди буде публіка, перед якою читати буде соромно. Мені перед вами зараз так стидно, так стидно… Але ж нічо, тримаюся.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7858.jpg[/img]

А ще добре копіювати чиюсь ораторську манеру, аби натренуватися і сформувати свою власну.

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7859.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7860.jpg[/img]

***
З вашого університету лишилися, звісно, спогади. Викладачка не пускала мене на пари через дреди, хоча СНУ дав мені приклад викладачів, які справді глибоко професійно занурені у свою справу. А ще обожнюю вашого Громика!
***
Між нами різниця, як між вишніми і черешніми:
ти розповідаєш про колишніх - я про теперішніх.

Ти мені гостриш ножі - і я ріжу яблука.
Цей лист'опад - лютий зі смаком патоки.
Ти готовий приймати смерть і мені всміхаєшся.
Я кажу, Бог - це жінка, і Він зі мною погоджується.

Що я, дарма з твоїх рухів складаю азбуку?
Ну ж бо, ходи до мене, земля хитається.
 
 ***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7861.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7863.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7864.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7867.jpg[/img]
[img data=wat]02_12_2016_63382844/img_7871.jpg[/img]