У Луцьку презентували фотороботи київського митця Павла Мазая. Офіційне відкриття експозиції «Любість» відбулось 20 червня, в Урбаністичній залі Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК). На ньому побувала журналістка Район.Культура Тетяна Маркопольська. 

До того, як почати кар’єру художника, Павло Мазай здобував юридичну освіту. 13 років працював у митниці. 

«Людина мала хороші прибутки, хороше місце роботи, але не могла бути без мистецтва. Щоб покинути все і піти вільним художником, потрібно мати Боже покликання і надзвичайну сміливість. Це надзвичайна рідкість. Тому що навіть люди після академій мистецтв, художніх шкіл гублять себе в цьому світі та шукають себе будівельниками», – зазначила керуюча партнерка музею Леся Корсак. 

Відкриття експозиції «Любість» Павла Мазая у Музеї Корсаків

Вона розповіла, що про співпрацю із Павлом Мазаєм йшла мова ще до повномасштабного вторгнення, і у МСУМКу мали презентувати зовсім іншу серію робіт.

«Ще до ковіду я приїхав до Луцька і мене вразив масштаб музею, тому що в Києві немає музею сучасного мистецтва із постійною експозицією. Ту серію робіт, яка була заготовлена для виставки у МСУМК, я до цього часу нікому не показав, відклав як свій козир»‚ – пояснив автор фотографій. 

За фундамент виставки «Любість», він за порадою кураторки Аліни Очеретяної, взяв серію «Земля Мирона», яка передає любов митця до землі. На його думку, автентичність нації полягає саме у сільському побуті. Також до експозиції увійшли цикли «Дім, в якому мене нема», «Метрика», «Дерть» та Ovum. 

Усі світлини репрезентують образи життя поза містом, серед тварин, трави та дерев. Переважна частина фотографій чорно-білі.  

«Я працюю тільки у чорно-білому кольорі, тому що люблю графіку і мінімалізм. Колір дуже до себе привертає увагу, тому в роботах з ним потрібно бути акуратним. Деякі роботи просто не працюють у ч/б, як от із зерном, там має бути колір, тому я його акуратно додав, як апостроф», – розповів митець для Район.Культура. 

Кураторка виставки Аліна Очеретяна зауважила, що надана для експозиції зала, досить масштабна, тому команді було трохи лячно братися за розміщення художніх творів на стінах. До експонатів додали полотно з птахами, яке постійно майоріло через роботу вентилятора, що створювало ефект руху крилатих у небі. Також під час виставки відвідувачі могли переглянути короткометражний фільм Павла Мазая про природу. 

Модераторка заходу та мистецтвознавиця Зоя Навроцька поділилася враженнями про центральну добірку творів, яка своїм форматом, нагадала вівтар. 

«Ці речі пробуджують сентиментальні, незвичайно тонкі відчуття. Коли дивишся на предмети із зерном – сито, те, що нагадує човник, дерев’яний черпак – занурюєшся у в час цих речей. А зображена людина – це не прямолінійне розп'яття. Ми можемо вгадувати, що цей чоловік із розкинутими руками, відкритий перед небесами, а його душа оголена, як і тіло», – озвучила свої рефлексії Зоя Навроцька.  

«Любість» – це 18-та персональна виставка Павла Мазая. У ній знайшли гармонію «суворі» автопортрети із холодною атрибутикою, такою як сокира чи коса, та «теплі» зображення свійських тварин, оголені дерева з копицями сухого сіна та пригорщі зерна. 

Його роботи склали собою цикл життя людини та природи з «любістю» до навколишнього середовища. Коловорот цих станів забезпечує у творах присутність драматургії, без якої, переконаний автор, немає мистецтва.