Музей сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку зібрав науковців, митців, дослідників та усіх хто цікавиться мистецтвом, космічною тематикою, філософією, екологією та історією культури на форум «Космогонія. Мистецтво. Ноосфера. Екологія».

Подія відбулася у п'ятницю, 27 жовтня, та організована в межах проєкту «Космогонія», який вже майже рік реалізують у музеї, пише Район.Культура.

Основним фокусом форуму стало вивчення ноосфери рефлексій у сучасному розумінні космогонії. Усі присутні спробували розкрити складний системний підхід до вивчення взаємодії людства з космосом, спираючись на поняття свідомості, рефлексії та інтелектуального розвитку. До заходу долучилися спікери з Києва, Харкова, Миколаєва, а також з-за кордону

Слухачі форуму мали змогу почути про школи українських абстракціоністів 90-х років, зокрема про космогонічні та метафізичні сенси творчості «Дон Кіхота української абстракції» Юрія Шеїна; слухали про розвиток ленд-арту та ознайомились з екологічними плакатами й дизайнерськими живими візуальними комунікаціями; розглядали мистецтво, як п'ятий елемент та слухали досвід про нове світобачення через енергію, інтуїтивний пошук, науку, мистецтво та креативність; розглянули українські традиційні підходи у мікрокосмі народного житла, а також вивчали універсум «Лісової пісні» Лесі Українки.

Художник Петро Антип, який творить найбільше живописне полотно у світі під назвою «Космогонія», спеціально для форуму створив концептуальну картину.  

За словами фундатора музею та спікера форуму Віктора Корсака, на ній зображені білі та чорні генії, які так чи інакше змінили світ.

«Людство – це дуже цікава тема. Європейські міфи дуже відрізняються від міфів інших народів, саме в них – більше уваги звертають на людей. Саме люди борються за світлу сторону і за темну, а боги їх направляють. Тому я вирішив, що саме через людину йде розвиток нашої планети», – зауважив автор картини Петро Антип.

Митець пояснив, що світлу і темну сторону він показав на картині кольором каміння: світле та червоне. 

«Світле каміння: тут в нас є Ісус, Будда, також є Тарас Шевченко і Вашингтон. Хто читав Кобзаря, то той згадує в себе Вашингтона – він як символ демократії. А червоне: тут і Путін, і Гітлер, і Сталін. Є й римський імператор Калігула. Є на картині й люди, які розробили різноманітні технології», – додав художник.

Віктор Корсак зауважив, що саме людина зробила найбільший вплив на життя на Землі. І з її появою з'явилося як багато хорошого, так і багато шкоди. Спікер акцентував свою увагу саме на негативному впливі людства, зокрема порівняв ці нищівні дії з варварством. Насильство, знищення екології, перенаселення, витрати на війну тощо – це все варварство, яке несе за собою людство. 

Для порівняння Віктор Корсак пригадав перформанс Марини Абрамович, для якого вона підготувала 72 різноманітні предмети і дозволила ними робити із собою все, що захочуть присутні. Спершу люди не робили нічого поганого. Та з часом вони починали знущатися з перформерки: кололи шипами, різали, приставали у інтимному плані. Насамкінець, коли справа дійшла до пістолета, який був заряджений однією кулею, дійство зупинили. 

«Почалася велика бійка, перформанс закінчився. Тобто абсолютно нормальні люди, коли відчувають, що їх не покарають, вони починають себе вести таким чином», – пояснив спікер.

Віктор Корсак назвав причини варварства та ймовірні способи його подолання. І саме мистецтво, на його думку, є одним зі шляхів подолання варварства. Мистецтво, як п'ятий елемент. 

«Мистецтво може стати ефективним рішенням вирішення усіх соціально-економічних, екологічних проблем. Є різні системи у голові людини, але коли вони усі працюють, то мовчить дефолт-система. А саме ця система відповідає за наше я, за рефлексію, за те, коли ми починаємо думати: хто ми і для чого ми. Для того, щоб запрацювала ця дефолт-система, мають замовкнути всі інші. Якраз мистецтво глушить всі системи, і запускає цю дефолт-систему», – пояснив дослідник.

Про взаємодію людини та природи ділився на основі свого мистецького досвіду креативний директор всесвітньовідомого українського фотодуету Synchrodogs – Роман Новен.

Фотомитці вивчають питання екологічної усвідомленості через мистецтво, досліджуючи відносини людини та природи, природи речей, за допомогою багатодисциплінарного підходу. Спікер поділився власними підходами, які вони застосовують у своїй роботі: світобачення, науковий підхід та квантова ера, трансформація, творчість та співтворчість, інтуїтивне вільнотворення та інші. 

«Ми вважаємо мистецтво інструментом безпосереднього впливу на сучасну людину. В ідеалі ми хотіли б щоб наше мистецтво настільки надихало на любов до природи, щоб люди не хотіли їй шкодити. Для нас важливий певний симбіоз між красою та змістом, між візуальною гармонією та важливим меседжем, який хочемо донести до людей», – зауважив митець.

Роман Новен розповів, що їхнє мистецтво завжди (з 2008 року) досліджувало взаємодію людини і природи. 

«Ми багато років подорожували як по світу, так і Українськими Карпатами, кожного літа переселялись жити у гори на кілька місяців. Наші зйомки можуть займати як по декілька годин, так і по декілька днів», – розповів фотограф.

Про мистецтво говорили й спікери з Харкова. Мистецтвознавиця Наталя Мархайчук розповіла про українські школи абстракціоністів 90-х років, зокрема виділила структурні елементи їхньої художньої мови: кольоромислення, фактуру матеріалів та особливості композиційних рішень. Її колега Олег Коваль продовжив тему та зупинився на космогонічних та метафізичних сенсах Юрія Шеїна, якого називають Дон Кіхотом української абстракції.

«Шеїн абсолютно винятковий. Він додає живописності, як якості, яка виводить абстракцію споміж традиційних систем образотворення і споміж традиційних систем бачення, створюючи свій конгломерат бачення. Створює такий собі гібрид між прихованою фігуративністю і концептуального відчуття живопису, як субстанції», – розповів Олег Коваль.

Київські митці Галина Дюговська та Володимир Балибердін розповіли присутнім про мистецтво лендарту. На власних прикладах художники показали, як мистецтво може бути інтегроване в природу, або ж навпаки – природа у мистецтво. 

Тему лендарту продовжила мисткиня та дослідниця Наталія Лісова, яка розповіла про вернакулярну складову лендарту в системі сучасного українського мистецтва. 

Тему природи у мистецтві підняла й науковиця Світлана Чепелик, яка розповіла про ноосферні ідеї в мистецтві у пошуках симбіотичного майбутнього. Дослідниця  показала присутнім роботи митців різного часу, починаючи з Да Вінчі, які так чи інакше зверталися до природи.

Про сучасні мови мистецтва, які порушують питання екології та важливість природозбереження розповіла дизайнерка та мистецтвознавиця Наталія Скляренко. 

Вона розповіла про живі візуальні комунікації, які нині активно використовують по всьому світу.

Про екологічний плакат як засіб поєднання творчих зусиль українських митців у пошуках шляхів збереження життя на Землі рефлексувала мистецтвознавиця Олена Мудаліге з Харкова.

Мистецтвознавиця розповіла про спеціально введену додаткову номінацію з назвою Екологія культури, яку ввели в рамах Міжнародної триєнале плаката.

«Виявилось, що не можливо відділити екологічний плакат від культурного. Екологія найтісніше пов'язана із культурою, насичується від неї і сама проростає в сферу культури», – пояснила Олена Мудаліге. 

Харківська художниця та перформерка Марія Дроздова розповіла про вплив мистецтва через інклюзивні практики на розвиток свідомого суспільства як основної складової формування ноосфери. Мисткиня розповіла про власні проєкти та практики, які реалізує у цій тематиці. 

Про традиції українського текстилю розповіла історикиня, етнографка Валентина Сушко. Вона висвітлила український текстиль як макрокосм у мікрокосмі народного житла. Дослідниця описала побудову української традиційної хати, як був облаштований побут та інші народні звичаї.

Тему текстилю порушила й професорка образотворчого мистецтва Інна Черкесова. Спікерка розповіла про різницю між килимом та ковром, поділилась історією гобеленів.  

Працівники Волинського національного університету (ВНУ) розповіли про творчість Лесі Українки. Про зв'язок письменниці із природою та світовий феномен «Лісової пісні» поділилася директорка Музею Лесі Українки, що діє при університеті, Тетяна Данилюк-Терещук.

«Твір до якого авторка йшла все своє життя. Леся Українка у листуванні з рідними зазначала, що затужила за волинськими лісами. З дитинства тримала у голові героїв, зокрема Мавку.  Створювала твір із поривом, отримала насолоду, екстазу, а згодом визнання. Саме цей її текст сучасники вважають найкращим», – розповіла про «Лісову пісню» пані Тетяна.

Сергій Романов, професор ВНУ, презентував присутнім повне зібрання творів Лесі Українки, яке видали до 150-річчя письменниці. До академічного зібрання творів у 14 томах увійшли всі знайдені на сьогодні тексти письменниці. Відновлено фрагменти й матеріали, вилучені цензурою в попередніх виданнях. Додано розлогі текстологічні, історико-літературні та реальні коментарі.

Завершився форум «Космогонія. Мистецтво. Ноосфера. Екологія» традиційною панельною дискусією «Чому проблема «Космогонії» вічно актуальна?»