Журналістка Жанна Куява описала історію своєї вишитої сорочки. Детальним описом свого шляху назустріч ідеальному українському вбранню вона розмістила у Фейсбук, пригадавши що завтра, 16 травня, День вишиванки.

«Завтра – День вишиванки – я цілий день (і ніч) буду в дорозі, тож розповім вам історію своєї сорочки сьогодні. Багато років я шукала ту «свою» вишиванку, яка до мене заговорить. От не інакше. І, звісно ж, -- із волинським узором. Уявляла здебільшого червоно-чорний орнамент, скромний, старовинний і дуже впізнаваний. (Приміром, коли побувала у Колодяжному в музеї Лесі Українки, то побачила давню сорочку із поліським двоколірним орнаментом, про яку сказала – отаку хочу собі). 

Коли минулого літа ми з мамою і Тарасом цілком несподівано й незаплановано помандрували за вишиванкою у магазин за 70 кілометрів і я (нарешті!) приміряла вишиванку, яку намріяла, пригадую, дуже здивувалася, адже виявилося, що вона не так уже мені й личить.) Далі взялася вдягати найрізноманітніші різнокольорові сорочки і з різними узорами, зо тридцять штук, мабуть, їх було, якщо не більше, але так і не сказала про одну якусь   – «вона». А ця вишиванка, що на фото і допіру є моєю, висіла тоді височенько і хіба… всміхалася мені. Чесно, так і було.  Вона видавалася занадто барвистою, тож її до уваги не брала.

 
По тому, як минула добра година примірянь і вибирань (Тарас повитирав своїми штанятами всю магазинну підлогу), я таки насмілилася і вказала на цю сорочку. Коли вдягнула, всі вигукнули – вона!  Авжеж, до скромного чорно-червоного візерунку цій яскравості було далеко. (Чи то пак навпаки). Але те, що вона до мене заговорила і навіть заусміхалася – таки правда.  Отака історія. Хай вона буде тут у цей важливий для моєї країни день. (Президент підписав закон про мову). А вишиванка – це про Україну теж. Про життя України української, омріяної. Зі святом», – написала Жанна у дописі.

Жанна Куява