До Луцька з концертом завітала зірка, без перебільшення, світового рівня. 10 травня у Палаці культури відбувся сольний виступ лауреата міжнародних конкурсів піаніста Дмитра Онищенка.
Музикант завітав до лучан з класичною програмою. Розпочав свій виступ з «Чакони» Й.С.Баха, чиї твори просто заворожують поліфонією, в аранжуванні Бузоні. Аж дивно, як один інструмент і один виконавець можуть створити таке приголомшливе багатоголосся! Слухачі насолодилися також віртуозною технікою виконання етюдів Шопена, Рахманінова, Ліста. Твір останнього під назвою «Заметіль» характеризується звичним швидше для філософів, ніж для поціновувачів музики, епітетом «трансцендентний» і вимагає від виконавця надзвичайної майстерності. Пролунали для лучан також твори Моцарта і Брамса.
«Для мене немає різниці, грати в Україні чи за кордоном, на конкурсі перед професійним журі чи на концерті, – поділився Дмитро Онищенко. – Публіка – це завжди щось єдине, що сприймає музику перш за все почуттями. Артист на сцені відчуває, чи знаходить його музика відгук у слухачів. Їх професійна підготовка при цьому відходить на другий план».
Музикант розповів, як бачить поєднання буденної роботи і творчості. «Звичайно, музика для мене – це професія. Репетиції, щоденна непроста робота. Але вся робота закінчується за кулісами, залишаючись невидимою для слухача. Коли я виходжу на сцену, то цілком віддаюся творчості», – каже Дмитро Онищенко.
Артист подарував чудові миті, коли протягом двох відділень концерту слухачі зливаються з чарівними звуками, боячись бодай порухом порушити особливу ауру, що єднає зал зі сценою. Миті, коли твоя душа вливається в єдиний музичний простір композитора, виконавця, інструмента та твору.
Приємно, що музиканти такого рівня не оминають нашого міста. Прикро, що у залі залишаються незаповненими багато крісел, попри цілком прийнятну ціну на квитки. Для вихованців музичних навчальних закладів навіть запроваджено систему абонементів. Проте молоді у залі –катастрофічно мало.
[img data=wat]12_05_2015_1077349635/1.jpg[/img]
Організатори концерту при цьому свідомі своєї місії з підвищення культурного рівня слухачів. Стосується це, зокрема, й ненав'язливого нагадування про недоречність аплодисментів між виконанням частин одного твору. А от, приміром, просити вимикати мобільні телефони перед концертом – зайве. Сторонній звук у залі – скоріше прикра випадковість, аніж звичний супровід дійства.
Автор: Ольга ДОРОШЕНКО
Музикант завітав до лучан з класичною програмою. Розпочав свій виступ з «Чакони» Й.С.Баха, чиї твори просто заворожують поліфонією, в аранжуванні Бузоні. Аж дивно, як один інструмент і один виконавець можуть створити таке приголомшливе багатоголосся! Слухачі насолодилися також віртуозною технікою виконання етюдів Шопена, Рахманінова, Ліста. Твір останнього під назвою «Заметіль» характеризується звичним швидше для філософів, ніж для поціновувачів музики, епітетом «трансцендентний» і вимагає від виконавця надзвичайної майстерності. Пролунали для лучан також твори Моцарта і Брамса.
«Для мене немає різниці, грати в Україні чи за кордоном, на конкурсі перед професійним журі чи на концерті, – поділився Дмитро Онищенко. – Публіка – це завжди щось єдине, що сприймає музику перш за все почуттями. Артист на сцені відчуває, чи знаходить його музика відгук у слухачів. Їх професійна підготовка при цьому відходить на другий план».
Музикант розповів, як бачить поєднання буденної роботи і творчості. «Звичайно, музика для мене – це професія. Репетиції, щоденна непроста робота. Але вся робота закінчується за кулісами, залишаючись невидимою для слухача. Коли я виходжу на сцену, то цілком віддаюся творчості», – каже Дмитро Онищенко.
Артист подарував чудові миті, коли протягом двох відділень концерту слухачі зливаються з чарівними звуками, боячись бодай порухом порушити особливу ауру, що єднає зал зі сценою. Миті, коли твоя душа вливається в єдиний музичний простір композитора, виконавця, інструмента та твору.
Приємно, що музиканти такого рівня не оминають нашого міста. Прикро, що у залі залишаються незаповненими багато крісел, попри цілком прийнятну ціну на квитки. Для вихованців музичних навчальних закладів навіть запроваджено систему абонементів. Проте молоді у залі –катастрофічно мало.
[img data=wat]12_05_2015_1077349635/1.jpg[/img]
Організатори концерту при цьому свідомі своєї місії з підвищення культурного рівня слухачів. Стосується це, зокрема, й ненав'язливого нагадування про недоречність аплодисментів між виконанням частин одного твору. А от, приміром, просити вимикати мобільні телефони перед концертом – зайве. Сторонній звук у залі – скоріше прикра випадковість, аніж звичний супровід дійства.
Автор: Ольга ДОРОШЕНКО