Оригінальну виставу покажуть лучанам у Волинському академічному обласному театрі ляльок.

Режисер Валентин Гура визначає жанр постановки – трагіфарс. На глядачів чекають гіперболізовані, наївні, можливо, смішні образи персонажів. Героїв переслідують трагічні ситуації, які змінюють їхнє життя та впливають на вчинки. 

Сам режисер-постастановник розповідає: 

«Коли я прочитав цю п'єсу в мене одразу виникла ідея використати маріонетку і зробити акцент на прив'язуванні дона Перлімпліна такими от «нитками кохання». Через відчуття любові ми робимо необдумані речі, часто безумні.

Мене привабила, якби це не звучало банально, тема кохання. Це вічна тема і тут вона в повній мірі розкривається й показує, що є любов у нашому житті. Вона є різною і найголовніше, що буває, коли ми не підпускаємо її до себе. Чого вартує жанр прописаний драматургом «еротична алілуя».

Також мене вразив текст написаний Ф. Г. Лоркою. Абсолютно, на мій погляд, унікальний неповторний текст, де поєднується і йому притаманна поетичність, і нотки вуличного театру. Тут є і щира комедія, і трагічність, і чарівна дивність, і незрозумілість, яку треба розгадати та правильно подати. Мені здається – це цілком прекрасний ляльковий матеріал, з яким можна нескінченно фантазувати і вигадувати неповторні сценічні рішення.

Вважаю, що мені дуже пощастило з театром, де я опинився. Починаючи з роботи з художницею Олесею Іщук, яка вигадала, не перебільшуючи, вражаюче сценографічне рішення до вистави. Я пам'ятаю як я приїхав, щоб поділитися ідеєю вистави і ми вперше поговорили. Через день постійних розмов і варіантів ми вийшли на спільне бачення образів. Зараз, під час репетицій, я аналізую втілення цього рішення і можу ствердити, що такого в театрах України ще не було. Мені важливо зробити баланс між майже вуличним театром (з широкими рухами) та інтимними, камерними сценами (з маріонетками у спідниці). Робота цехів, які завжди готові підкрутити ляльку чи зробити десь гачок, мене надзвичайно потішили. 

Для постановки важлива хореографічна складова, адже тут будуть пластичні й танцювальні сцени. Робота з хореографом Миколою Цапяком не тільки виконала всі базові запити, а й дала змогу розширити моє бачення. Ми притримуємось іспанської стилістики танців у виставі. А в процесі народилось багато неочікуваних рішень.

З акторками також вийшло вдало і цікаво. Ми погодили, що у виставі має бути дві дівчини. Це наші Амурчині: носії прекрасного й водночас фатального кохання. Світлана Криворучко та Алла Скрипічук прекрасно пасують до цієї історії. У них є необхідна жіночність та запал. Про більше я і не мріяв. 

Що чекає глядача? 

Мені важко сказати і ще важче передбачити реакцію. Але думаю ця історія відгукнеться, як мінімум візуально потішить око. Є сцени, які мені особисто резонують, тому я вже знаходжусь у хвильованому очікуванні прем'єри. Хочу відчути, що дійсно станеться і що спрацює на глядача. Передбачити важко, побачимо».

Квитки можна придбати тут.

Довідка: 

Волинський академічний обласний театр ляльок готує прем’єру для дорослого глядача «Як кохався дон Пелімплін з Белісою в саду». Федеріко Гарсія Лорка написав цю п’єсу для камерних постановок у 1930 році. І вона стала популярною не тільки в Іспанії, але й по всьому світу. Українські режисери теж неодноразово зверталися до цього матеріалу. 

У творчості Лорки є особливий зв’язок з містикою. В його драматургії дослідники прослідковують, як реальність переплітається з фантастичним та сюрреалістичним. Навіть у цій п’єсі він використовує прийом відсторонення та втручання вищих сил у життя героїв.