26 років надій та сподівань. Маючи працьовитий народ, унікальне геополітичне положення,  багатющі природні ресурси, третій у світі ядерний потенціал, маючи усе для забезпечення лідируючих позицій у світі, ми за ці роки стали найбіднішими в Європі, втратили контроль над частиною території і потонули в боргах.  Все те краще, що спадкували нам батьки і діди ми бездумно зламали, втратили,  а нового не збудували.  Воістину, так ще треба було вміти!
           Нажаль, не створено умов для бодай нормального життя людей. А місцеві успіхи пов»язують  радше із такими відданими своїй справі управлінцями-земляками як Борис Клімчук, Микола Романюк, Антон Кривицький, поруч з якими було  за честь жити і працювати. Цінуймо людей за життя!
            Будучи незалежним від політико - бізнесових груп, усіляких рейтингів  висловлю власну позицію: народ, до якого належу і я, здатен  побудувати  успішне життя на власній згорьованій війною землі, а не від безвиході прислуговувати в багатших країнах.
         Ми, українці, гідні достойного життя. Ми дедалі стаємо мудрішими. Ми працелюбні, ми розумні, ми красиві,  ми сини і дочки Великої європейської держави! Пам»ятаймо про це!