Поламаний ліфт, Зібров і філософія – новорічні історії від «Таблоїда Волині». Фото

31 Грудня 2018

Фото та настрій: Лідія Кожевнікова

Новий рік – це не лише стратегічні планування, звіти, багато роботи та клопотів, це ще й привітання, зустрічі та думки, можливо, найважливіші – що хорошого приніс нам рік, який минає, та як ми хочемо прожити рік прийдешній.

Любий читачу, «Таблоїд Волині» хоче подякувати тобі за те, що протягом 2018 року ти був поруч, читаючи наші матеріали, – лайкав, хвилювався, радів, обурювався, сміявся, дякував, критикував, захоплювався… Пам’ятай, що наш «замовник» – це ти. Наша філософія – писати про все, що тобі цікаво. Ми – за свободу слова, думки і почуттів.

Колектив нашого видання вирішив поділитися з тобою новорічними історіями, традиціями та побажаннями, аби передати тобі ще трішки вдячності та добра!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛУЦЬК ПРИВІТНИЙ: ХТО ПРАЦЮЄ НА «ТАБЛОЇДІ ВОЛИНІ». ФОТО

Ігор Денисевич, директор агенції медіа-технологій «СІД Інформ»

Ось і промайнув 2018-й рік. Для кожного з нас він приніс різні емоції, але сподіваюся, що більше позитивних, ніж негативних. На порозі новорічні свята – особливий період для кожного українця, тому люди й готуються до нього по-особливому, з особливими очікуваннями. Всі новорічні свята завжди намагаюся зустрічати у родинному колі. Після того, як декілька років назад вперше став татом, то по-іншому навіть і бути не може. А сам процес підготовки до свят став яскравим і неповторним! Вибираємо з донечкою ялинку, прикрашаємо її. Цей рік подарував мені ще й синочка! Тому у 2019-й входимо радісно і з особливими сподіваннями.

Нашим читачам хочеться побажати сімейного затишку та добра. Щоб у ваших душах панували спокій та любов. Щоб всі найзаповітніші мрії здійснювались! Для нашої країни хочеться побажати миру і ще раз миру. Щоб війна полишила наші терени і ніколи не поверталася! І ще хочеться побажати, щоб люди стали добрішими один до одного, допомагали один одному та підтримували один одного! Дякую за те, що читаєте нас! До нових зустрічей у Новому році! Нехай береже Вас Бог!


Наталка Мазепа, головна редакторка «Таблоїда Волині»

Кожного року вечір 31-го січня стараюся проводити з близькими людьми та у приємних домашніх клопотах. Насправді, Новий рік для мене – це не більше і не менше, ніж ще один день життя, який ми можемо зробити святом. Все залежить від того, який сенс ми вкладаємо в нього, які емоції та почуття. Особливо трепетно це свято я чекала в дитинстві, зараз же святкування інші...

Мені важливо провести кожний рік з вдячністю. Привітати найрідніших, подякувати за те, що були поруч, і побажати їм здійснення нових мрій у новому році.

Як казав великий мислитель Ошо, життя як таке не має сенсу, бо воно – наче білий сувій: ти можеш носитися з ним аж до смерті, але навіщо? Розмалюй його! Життю потрібно надавати сенсу, бо ж він не закладений наперед. Я бажаю, щоб кожен у 2019 році віднайшов (чи продовжував знаходити) усі необхідні інгредієнти для того, аби розмалювати свій сувій, наповнювати його сенсом щодня та радіти з плодів, які неодмінно приноситиме життя.

Оксана Федорук, журналістка «Таблоїда Волині»

Новий рік для мене – свято не сімейне, завжди відзначаю з друзями. Раніше хотілося втекти кудись подалі з Луцька – найчастіше це був Львів або Київ.

Одного разу в двокімнатній квартирі зібралася гучна компанія – 30 людей з усієї України! Але минулого року лишилася вдома, бо вперше заманулося спокою і тиші. Мабуть, старію (сміється – ред.).

Зате минулого року новорічну ніч ледь не зустріла в компанії Павла Зіброва, який тоді виступав в одному з торгово-розважальних центрів Луцька, а я просто не могла втратити нагоду поспілкуватися з ним. Домовилися про інтерв’ю на 22:00 год. Прийшли із фотографкою (Юля Філіровська, привіт!) у цей час, а Зіброва ще й близько немає. Його водій, виявляється, трішки заблукав у Рівному, і вони запізнилися ледь не на годину. О 23:30 ми лише розпочали розмову. Стрілка годинника рухалася все ближче до півночі, а народний артист виявився дуже харизматичним і говірким. А ще – багатим на компліменти жінкам (сміється – ред.). Тож пропонував зустрічати Новий рік в його компанії. Чемно подякувавши, за 10 хвилин до півночі просто вилетіла з ТРЦ. Добре, що живу недалеко, тому якраз встигла на шампанське під бій курантів. Хоча, поки бігла, з балконів декілька разів запрошували приєднатися до святкувань, бо, мовляв, не встигну.

У новому році бажаю всім, у першу чергу, миру – в країні та в душі – та міцного здоров’я! Віри та любові! Цінувати те, що є зараз, але завжди прагнути кращого! Гарного настрою в новорічну ніч та на весь рік! І пам’ятати, що все і завжди залежить тільки від нас!

Юлія Фінковська, журналістка «Таблоїда Волині»

Зі святкуванням Нового року завжди пов’язані лише найтепліші спогади, то для мене таке дуже сімейне і затишне свято. Втім, якось напередодні трапилася і весела історія. Десь на третьому курсі навчання перед новорічними святами їхала додому до батьків. Збиралася пробути там майже місяць канікул, тож взяла максимально багато книг. На тернопільському вокзалі мене оточила зграйка маленьких ромів – і я відчула, як один з них ледь помітно краде важкий пакетик. Такого сміху було, коли далеко занести його не вдалося, а що вже обурювалися і матюкалися малі, коли побачили там всього лише книги, то дуже весело згадувати!

Бажаю усім у новому році якнайбільше всього, за що захочеться щиро дякувати. Хай оточують безліч маленьких і прекрасних виявів турботи та ніжності, з яких народжується така різна і чудова любов. Здоров’я, натхнення і гармонійного відчуття, що все опинилося нарешті на своєму місці!


Софія Гудич, журналістка, проект-менеджерка «Таблоїда Волині»

2018-й я відпускаю з легкою душею, і можу чесно сказати, що саме цей рік я й зустрічала легко і з радістю. Найкращий Новий рік – той, який ми створили самі. Пригадую, як рік тому, 31 грудня, я тягнула з «Там-Таму» пакети з ікрою та лососем, придбаними втридорога, крутила домашні роли під назвою «сяке-таке» і одягала футболку з Дідом Морозом. По всій квартирі були гірлянди, святкова музика, бенгальські вогні та гора подарунків, а закінчилося свято теплою розмовою та розпаковуванням тих же пакунків. Мило, тихо, атмосферно: таким був найкращий Новий рік. Таким же чудовим був 2018-й. До речі, коли їхала в автобусі у перший робочий день року, то отримала дзвінок із запрошенням в Хорватію. Не було особливо грошей чи можливості взяти відпустку, але я сказала новій країні «так». Може, тому потім були ще Угорщина, Єгипет, Польща, Франція, Німеччина і нічна дорога через Бельгію.

Бажаю впертості, критичності та відвертості. Так-так, працюйте над собою, худніть, читайте, вчіть мову, не даючи слабину. Так само вперто досягайте свого, хоча іноді ціна здається зависокою. Це лише здається. Вмійте фільтрувати. Вам не потрібна ненависна робота, токсичні стосунки чи дружба з ефектом споживання. І будьте чесними, дозвольте собі злитися, чогось не розуміти і навіть говорити людям «ні».

Щастя, здоров’я та весь стандартний пакет побажань насправді залежать від нас самих.

Дмитро Щоголєв, випусковий редактор «Таблоїда Волині»

Новорічна ніч – час, коли люди загадують бажання і чекають, що вони збудуться. А ще – це час, коли приходить розуміння, що, можливо, не усі минулорічні мрії збулися... Тому я хочу побажати вам, читачі і читачки, поміркованості бажань, життєвої стійкості та позитивних думок.

Лідія Кожевнікова, фотографка «Таблоїда Волині»

Колись давно ми з моїм хлопцем, зараз вже чоловіком, вирішили піти в сауну на Новий рік. Наче була гарна ідея, але коли ми прийшли на місце, наш будиночок з сауною і джакузі був дуже брудний. В джакузі плавало волосся, сауна була ледь тепла, і взагалі, напевно, там було не прийнято прибирати після інших клієнтів.

Ми підійшли до жіночок, які чергували в ту ніч, і попросили повернути нам гроші, бо в таких умовах ми не хотіли залишатися. Вони нам відмовили у грубій формі. Мій хлопець, звісно, розізлився і копнув журнальний столик, який стояв у них на «рецепції», тоді ті жінки почали кричати: «Допоможіть, б‘ють, рятуйте! Поліція!». Одна з них почала дзвонити на «102». Нам зовсім не хотілося спілкуватися з поліцією в новорічну ніч, тому ми просто дали навтьоки через засніжені поля одного з Луцьких районів…

Хочу всім побажати веселих свят і здійснення мрій. Моя подруга якось сказала мені: «Якщо твоє бажання загадає для тебе інша людина, воно швидше здійсниться»! Отже, діліться своїми бажаннями зі своїми близькими, адже хтось із них стане вашою феєю зі здійснення бажаного. І ви, в свою чергу, допоможете мріям інших стати реальністю.


Юлія Коцюба, фотографка «Таблоїда Волині»

Одного разу святкували Новий рік з сім‘єю, і одразу після дванадцятої побігли дивитись на салюти, але застрягли в ліфті. На щастя, посиділи ми не надто довго…

Читачам бажаю творчого натхнення, тепла та затишку в сім‘ї, спокою в душі, бажаю проживати кожен день із позитивом, досягати успіху, працювати над собою, без страху долати всі життєві перепони!


Максим Тарківський, фотограф «Таблоїда Волині»

Колись це було з сім’єю, з батьками, а вже останні 5 років святкую з тими людьми, з якими протягом року проводжу багато часу, – з найкращими друзями. У такій хорошій компанії.

Запам’ятався мені, наприклад, минулий рік. Ми, як зажди, зібралися з друзями, але я ще мав відлучитися, адже потрібно було пофотографувати у ПортCity Новий рік з Павлом Зібровим – десь з 23 до 24:00. Вийшло, що все затрималося, тому я разом з Зібровим зустрічав Новий рік. Знімав пряму трансляцію, і Павло привітав моїх друзів. Це, мабуть, найкумедніший рік, який у мене був.

Читачам «Таблоїда Волині» бажаю розвивати себе, працювати над собою та не зупинятися на досягнутому, робити підсумки року і ставити нові мотивуючі цілі на інший рік; незалежно від ситуації старатися все сприймати з гумором; щастя, здоров’я, щоб завжди залишалися щирими, добрими і чуйними, щоб допомагали ближнім. Нехай цей рік принесе людям море задоволення. Звісно, у кожної людини є потаємні мрії, тому ще побажаю, щоб вони робили для їхнього здійснення щось кожного дня, і щоб насолоджувалися цим теж кожного дня!

Ольга Бондарук, очільниця рекламної агенції «СІД Інформ»

Новий рік – це сімейне свято. Підведення підсумків. Планування. Загадування бажань. Це чарівне свято, з мандаринами, старими кінофільмами, з ялинкою. А ще – це час чудес та здійснення бажань.

Бажаю всім нам в новому році віри в чудеса. Мріймо! Будьмо добрими та ввічливими. І нехай буде мир. З Новим роком!

Ольга Дорошенко, менеджерка з реклами «СІД Інформ»

Із віком змінюється розуміння цінності простих речей – спеченого в печі короваю, вишитої зморшкуватими руками серветки, прочищеної до твого приїзду стежки у дворі, засипаному ледь не до поясу, дбайливо загорнутих у радянські газети банок, щільними рядами спакованих у фанерний ящик.

На початку 90-х я була студенткою. Грошей ні у кого нема. Продуктів у магазинах нема. Бензину на заправках нема. Транспорт ходить відповідно.

І от їду на свята до дідуся й бабусі у вінницьке село. Везу нехитрі гостинці і песика. Малого кудлатого Шарика на вільну вакансію сторожового пса. Серед ночі пішки на електричку. Дизель із Вінниці вже поїхав, тож замість простої пересадки на прямий поїзд, довго й нудно тиняюся автовокзалами. Спершу у Вінниці, аж поки не втрапляю якимось дивом у транзитний автобус. Там нас із Шариком пригощають жалісливі подільські жіночки хто чим може: дурну незавбачливу студентку коржиками, її голодне цуценя – хрящиками та якимись об’їдками. У райцентрі автостанція немов вимерла – на село автобуса сьогодні вже не буде. Довго й нудно чекаю на попутників, аж поночі, розуміючи, що чекати марно, сідаю в таксі сама – допоки хоч один водій готовий їхати в нашу глушину, з однією пасажиркою та ще й і з собакою. Снігу за коліно, хто там у селі що чистив! Водій розвертається на перехресті і ще трохи світить мені фарами, аж поки не повертаю у вуличку. Бреду навпростець городами і мрію про голубці. Але ж звідки ті голубці, ніхто ж не знає, що я їду.

Стукаю у вікно кухні (воно єдине світиться), бабця сплескує руками: де ти, дитино, серед ночі тут взялася?! А хатою ніжно плине такий омріяний аромат голубців...

Після того пройшло вже багато років, нема уже ні бабусі, ні хати, але той Новий рік у засніженому селі із двома немолодими, звичайними, теплими, рідними люблячими людьми – це щось особливе! І цей аромат голубців!..

Дива трапляються! Вірте в дива!

Альона Качан, менеджерка з реклами «СІД Інформ»

Новий рік традиційно святкую з сім’єю. Прикрашаємо ялинку, накриваємо смачний стіл і, говорячи про звичайні людські речі, зустрічаємо Новий рік.

Бажаю усім миру, здоров’я, щастя та любові!

Ірина Тверда, менеджерка з реклами «СІД Інформ»

Найяскравіший спогад із святкування 2017 року. Це був Львів, двокімнатна орендована квартира, більше 20-и знайомих і незнайомих людей з усієї України – Харків, Київ, Житомир, Слов’янськ, Вінниця, Запоріжжя, Луцьк і ,звичайно, львів’яни. В голові роїлися думки, як наготувати їжі на стількох людей, а в душі панував дух авантюризму і відчуття єдності, коли на годиннику пробила північ. Тільки у Львові на новорічну ніч можна співати «Червону руту», радіти подарованому диску Павла Зіброва, гуляти з 2-метровим Пікачу, кататися на ковзанах і споглядати вогняне шоу!

Вітаю усіх з прийдешніми святами і бажаю у Новому 2019-му році яскравих вражень та емоцій, здоров’я, щирих посмішок, натхнення, миру та злагоди кожній сім’ї, здійснення мрій, і як казав Б. Гаврилишин: «Мрійте, але велико мрійте, про великі речі»!




20

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter