«Дивлюся на зерно і мені воно болить», – відома телеведуча з Луцька написала емоційне звернення до поляків

Відома телеведуча з Луцька Тетяна Іванська написала емоційне звернення до поляків.

Допис вона опублікувала на своїй фейсбук-сторінці:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПІСЛЯ ІНТЕРВ'Ю З ЛУЦЬКОЮ ВЕДУЧОЮ НА БІЛОРУСА ПОРУШИЛИ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ. ФОТО

«У день памʼяті Небесної сотні, нас розстрілюють знову і знову. Я дивлюся на зерно і мені воно болить. Кожна зернина, як душа полеглого за нашу і вашу свободу тоді, і зараз. Кожна зернина, це ризик, з яким його збирали на замінованих полях цим літом. Кожна зернина – це людське життя.

Те що я бачу зараз, як журналіст, так це те, що політиці байдуже на те, скільки життів буде знищено.

Те, що я бачу, як українка, це те, що наші друзі, які втомилися від війни знищують нас і шкодять собі.

Про те, що я бачу і відчуваю, як людина, я не можу описати, бо цей біль не передати текстом.

Пане Туск, у мене на полиці стоїть ваша книга, яку я купила в перші дні продажу, мені тоді пощастило бути в Польщі. Щиро. Я прочитала її всю і відчула, як щиро ви вболівали за Україну на початку війни, як щиро ви любите Польщу і яка вона для вас цінна. Що змінилося зараз? Чому на плакатах фермерів є заклики до Путіна знищувати Україну і керівників Польші? Як так?

Пане Дуда, як людина, яка бачила війну, і як матір, яка рятувала своїх дітей я хочу запитати вас. Як так? Я згадую очі польських прикордонників сповнених любові та турботи на початку березня, я згадую добро кожного поляка, завдяки вашому народу я видерла у Путіна рік дитинства для свої дітей, це ви і я - це ми подарували їм рік цього дитинства, яке хотіла вкрасти росія. Але попри війну, ми повернулися додому, бо ми любимо Україну. І мої діти підуть до війська, щоб захищати її. За якихось 5 років мій старший син буде обороняти свою країну і спокій Європи, спокій ваших дітей. Як мені пояснити сину, який знає свою історію, що наше зерно топтали на польському кордоні, в країні, спокій якої він також захищатиме?

Мені болить кожна зернина. Але я готова пробачити гнів, втому, розчарування, єдине, чи пробачите ви самі собі, коли війна дійде і до вас, коли хліб – стане найціннішою валютою? Чи пробачите ви собі те зерно під вашими ногами?».