Як змінилися луцькі депутати за п’ять років

За п’ять років роботи Луцька міська рада провела 80 сесій, сотні засідань комісій, прийняла тисячі рішень.

«Таблоїд Волині» вирішив «підняти» старі фотоархіви волинських медіа, аби пригадати, як обранці луцької громади виглядали на своїй першій сесії. Крім того, ми завітали з фотооб’єктивом до сесійної зали під час останнього робочого дня депутатів. І пропонуємо читачам порівняти, як п’ять років статусного життя вплинули на наших депутатів.



На першу сесію шостого скликання Луцька міська рада зібралася 12 листопада 2010 року у повному складі. Півсотні депутатів з радісними усмішками на обличчях виявили готовність приступити до роботи і з’явилися в раду ще за годину до початку роботи. П’ять робочих років суттєво відняли ентузіазму: на останню сесію прийшло ледь більше трьох десятків обранців.

Одним із перших на сесію у 2010 році прийшов Андрій Козюра. Це була його друга каденція в раді, а згідно із попередніми результатами нинішніх місцевих перегонів, попереду – третя.

[caption] До сесії Андрій Козюра готувався серйозно, 2010[/caption]
[caption] Андрій Козюра під час виконання гімну, 2015[/caption]

Серед перших переступила поріг ради й Олена Голєва. До слова, вже за місяць депутатський стілець Олени Василівни почав період затяжного суму за обраницею. Але в жінки на те була поважна причина: народження третього сина.

На останню сесію у 2015 році пані Голєва не з’явилася, проте «Таблоїд» не готовий позбавити себе насолоди опублікувати фото найелегантнішої та найстатуснішої депутатки. Тому аби продемонструвати, що час торкається не всякої вроди, публікуємо знімок із передостанньої сесії, що відбулася наприкінці вересня.

[caption] Олена Голєва, 2010[/caption]
[caption] Олена Голєва, 2015[/caption]

Не менш елегантною представницею Луцької міськради є обраниця від «Партії регіонів» Ірина Комлик. Щоправда, на останню сесію жінка також не прийшла. Не хочеться повторюватись, та пропустити нагоду глянути на еволюцію краси Ірини Олександрівни – ніяк, тому сучасне фото – також із вересневої сесії.

[caption] Ірину Комлик в статусі депутата вітає Борис Клімчук, 2010[/caption]
[caption] Ірина Кмлик, 2015[/caption]

Милою усмішкою запам’ятався журналістам на першій сесії підприємець і благодійник Микола Яручик. За п’ять років усмішка не змінилася, як і загалом позитивний «стайл» життя депутата. Лише деколи зачіска ставала коротшою.

[caption] Микола Яручик, 2010[/caption]
[caption] Микола Яручик, 2015[/caption]

Щодо зачісок. Найбільшою трансформацією у цьому напрямку можна вважати імідж депутата Олега Чернецького. За рік роботи Олег Станіславович перестав бути блондином, а ще за якийсь час – і депутатом Луцькради: перебрався до столичного органу самоврядування.

[caption] Олег Чернецький, 2010[/caption]
[caption] Олег Чернецький, 2015[/caption]

Незмінний голова земельної комісії Володимир Никитюк на першій сесії шостого скликання звично почувався в амплуа «хто в домі хазяїн». У цьому сприяв насамперед досвід п’ятого скликання та випрацюваний за ту п’ятирічку імідж «одного з головних». Кажуть, останнім часом Володимир Сергійович здав такі повноваження і в сесійній залі поводився досить скромно.

[caption] Володимир Никитюк вітає колегу Андрія Козюру, 2010[/caption]
[caption] Володимир Никитюк, 2015[/caption]

Справжньою феєрією для Луцької міської ради стала поява в її стінах епатажного Миколи Дендиберіна. Протягом п’яти років він дивував колег не лише сміливим строкатим вбранням, а й не менш відвертими висловлюваннями. Наразі відомо, що сьоме скликання не позбавлене цього депутата. Шоу маст гоу он, як то кажуть.

[caption] Микола Дендиберін, 2010[/caption]
[caption] Микола Дендиберін, 2015[/caption]

Олександр Пиза за п’ять років показав себе досить активним депутатом, та найбільше запам’ятався журналістам своєю активністю у соцмережах та вмінням вправно користуватися різними ґаджетами. Журналісти могли легко пропускати сесії: фейсбук-сторінка Олександра Зіновійовича незмінно розповідала про все найцікавіше, що відбувалося в сесійній залі.

[caption] Олександр Пиза з колегою Віталієм Кварцяним, 2010[/caption]
[caption] Олександр Пиза, 2015[/caption]

Зосередженим виглядом серед десяток усмішок колег запам’ятався на першій сесії головний лікар поліклініки №3 Степан Цимбалюк. Той самий образ серйозності та небагатослівності депутат зберіг на всі п’ять років.

Його сусід по сесійній залі Петро Савчук пережив за цей час набагато більше трансформацій. Змінив і політичну силу, і соціальний статус: чотири місяці тому був обраний ректором Луцького «політеху».

[caption] Степан Цимбалюк і Петро Савчук, 2010[/caption]
[caption] Степан Цимбалюк, 2015[/caption]
[caption] Петро Савчук, 2015[/caption]

Григорій Пустовіт тривалий час був секретарем Луцької міськради, аж поки Революція гідності не «забрала» його в крісло губернатора. Після того, як Україна почала «жити по-новому» Григорій Олександрович повернувся у міську раду в статусі простого депутата. Цей статус збереже і найближчі кілька років, адже пройшов у нову раду.

На останню сесію Григорій Пустовіт не прийшов, проте для порівняння пропонуємо читачам фото чоловіка у статусі губернатора. Іміджеві переміни у цей період були найбільш помітними.

[caption] Григорій Пустовіт голосує за секретаря міськради. Мабуть, все ж – за себе. 2010[/caption]
[caption] Губернатор Григорій Пустовіт, 2014[/caption]

Старожилом міської ради можна вважати директора «Волинь-авто» Юрія Корольчука. Останнім часом чоловік втратив в депутатській активності та публічних виступах, а от відвідувачі Луцької ради п’ятого скликання добре пам’ятають щире почуття гумору Юрія Степановича та численні розповіді про його улюблену тещу.

[caption] Юрій Корольчук з Борисом Клімчуком, 2010[/caption]
[caption] Юрій Корольчук, 2015[/caption]

З позитивного настрою розпочали депутатську роботу Антон Сосновський та Рустам Дячук. П’ять наступних років обоє мали різні періоди активності: то виходили із фракції, то засновували нову групу, то сиділи в сесійній залі тихіше мишок.

Є у депутатів така традиція: коли вони проти прийняття якогось рішення, тиснуть кнопку «Утриматися» чи не голосують зовсім. Так от, Антон Сосновський може по праву отримати звання депутата, який вмів говорити «ні» прямою мовою: у випадках, коли був незгідний із рішенням, тиснув «Проти».

[caption] Антон Сосновський і Рустам Дячук, 2010[/caption]
[caption] Антон Сосновський, 2015[/caption]
[caption] Рустам Дячук, 2015[/caption]

Молодому депутатові Сергію Григоренку на першій сесії пощастило неабияк: його місце виявилося поруч із красунями-депутатками Наталією Бундою та Катериною Приступою. До речі, остання закінчила шосту каденцію з новим прізвищем – Мельник, а Григоренко – із серйозним статусом секретаря міськради.

[caption] Катерина Мельник (Приступа), Наталія Бунда і Сергій Григоренко, 2010[/caption]
[caption] Секретар міськради Сергій Григоренко, 2015[/caption]
[caption] Наталія Бунда, 2015[/caption]
[caption] Катерина Мельник, 2015[/caption]

Серед прекрасної половини депутатського корпусу – і головний лікар Луцької поліклініки № 2 чарівна Ганна Кравчук, і завідувачка приймального відділення дитячої лікарні Любов Серба.

[caption] Ганна Кравчук, 2010[/caption]
[caption] Ганна Кравчук, 2015[/caption]

[caption] Любов Серба, 2010[/caption]
[caption] Любов Серба, 2015[/caption]

Анатолій Бірюков був депутатом Луцької міської ради п’ять скликань поспіль. Цим надзвичайно пишався, не забував про це згадувати при нагоді і навіть без такої, і в будь-який момент міг точно сказати, скільки років, місяців і днів він є депутатом. Шкода, що статистика обірвалась: в сьоме скликання депутата Бірюкова виборці не провели.

[caption] Анатолій Бірюков, 2010[/caption]
[caption] Анатолій Бірюков, 2015[/caption]

Під прапорами політичної сили «За Україну!» до Луцької міської ради у 2010 році пройшло чотири депутати, які почали роботу із командного фото. Та команда швидко розпалася, і в 2015 році закінчили каденцію хто де: Роман Романюк у статусі керівника обласного осередку Блоку Петра Порошенка «Солідарність», Павло Данильчук – очільника «Народного контролю», екс-мер Богдан Шиба – позафракційного депутата, а Іван Корчук – депутата від фракції «Солідарності».

[caption] Роман Романюк, Павло Данильчук, Богдан Шиба та Іван Корчук, 2010[/caption]
[caption] Роман Романюк, 2015[/caption]
[caption] Павло Данильчук, 2015[/caption]
[caption] Богдан Шиба, 2015[/caption]
[caption] Іван Корчук, 2015[/caption]

П’ять років керівництва міською радою завершилися бажанням Миколи Романюка продовжити це заняття. Чи здійсняться такі наміри Луцького міського голови стане відомо після другого туру мерських виборів.

[caption] Міський голова Богдан Шиба передає повноваження Миколі Романюку, 2010[/caption]

[caption] Міський голова Микола Романюк, 2015[/caption]

***
«Таблоїд Волині» дякує луцьким депутатам шостого скликання за те, що були відкритими для спілкування навіть попри те, що ми мало писали про їхню роботу, а більше «лізли» в особисте. Та депутати щоразу сприймали нас з розумінням, розповідали про авто мрії, радо позували, коли ми фотографували взуття чи зачіски, не боялися показати нам свої планшети і навіть паспорти. Бажаємо надалі не меншої громадської активності, не зважаючи на те, чи вдалося вибороти на цих виборах своє «to be continued»!

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман Домбровський