​Найекзотичніша танцівниця Луцька почала кар’єру із серіалу

31 Березня 2016
Текст: Ольга ПАВЛІЮК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: кав'ярня «ЗЕРНО»


Думати можна про що завгодно. Наприклад, про танці. Або – про танці. Або – взагалі про… танці! Так вважає яскрава лучанка, чемпіонка України та світу зі східних танців Анжеліка Арутюнян.

Про те, чому батьки до старших класів не відпускали її в місто, як доводилося їздити на навчання в інші міста та що відповідає залицяльникам, Анжеліка розповіла «Таблоїду Волині» за смачною кавою у кав’ярні «ЗЕРНО».

– Що п’єш зазвичай: каву чи чай?

– Зазвичай я п’ю зелений чай без цукру. Каву вживаю дуже рідко. Коли виснажуюся після тренувань, і повинна ще виступати, тоді п’ю каву. Але потім не можу заснути до четвертої ранку, таке відчуття, що ще б «городи копала», скільки енергії з’являється. Тому з кавою я обережна.



– У тебе така специфіка роботи, що потрібно завжди бути у формі. Чи маєш якийсь особливий раціон?

– Я веду здоровий спосіб життя, харчуюся дієтичною їжею: салати різні, сир, кефір, яблучка, стараюся не їсти шкідливу їжу. Насправді я «солодкоїжка», можу побалуватися себе цукеркою, можу цілий день нічого не їсти, але не відмовлюся від солодкого, цим я грішу.

– Чи займаєшся спортом, окрім танців?

– Колись я була значно повнішою дівчинкою, але ніколи не звертала на це уваги, не відносила себе до «пишечок». Якось під час фотосесії, фотограф сказав втягнути живіт, мовляв, фотошоп – це без проблем, але аж настільки я не зможу відфотошопити. Із того часу я активно почала займатися в тренажерному залі.

– Хто ти: жайворонок чи сова?

– Я – класична сова, хоча за волею обставин вимушена бути жайворонком, оскільки маю персональні тренування вранці. Вставати зранку мені дуже важко, є такий вислів: «Підійняти – підняли, а розбудити забули». Хоча ранковий час – найпродуктивніший період, можна зробити безліч справ.



– Що для тебе відпочинок?

– Насправді моя робота – це для мене відпочинок. Я займаюся улюбленою справою, та ще й отримую за це гроші. Я кайфую від танців, тому не надто втомлююся. Дуже люблю подорожувати, навіть поїздка в міста, що поблизу Луцька – це вже спосіб відпочинку. Алкоголь не вважаю способом релаксу, я не скажу, що я – якась надто правильна, можу випити в свято хороше шампанське. А от релаксом для мене можуть бути навіть змагання – як спосіб переключитися з буденного ритму.

– Які заклади ти відвідуєш, ходиш в нічні клуби?

– Мій улюблений заклад – це «Show Базилік», інколи можу сходити на піцу, як на мене – там найсмачніша піца. В нічні клуби я ходжу рідко, коли вже подруги «витягнуть».



– Якому одягу надаєш перевагу?

– Дуже люблю наш український бренд «KUMA». Стараюся бути оригінальною, нехай це буде простіша річ, але – не типова. Шукаю індивідуальність в одязі.

– Якою ти була в дитинстві? Чи мають твої батьки відношення до танців?

– Я – єдина і пізня дитина в сім’ї. Моя мама неймовірно очікувала мене, змогла народити тільки у 36 років, тому з дитинства мене дуже оберігали. З малечку була така вся «ляля», завжди в бантиках і в білих колготках, через те я не вмію кататися ні на роликах, ні на велосипеді – бо усе це мені забороняли. У школі була дуже спокійна, скромна дівчинка з косичкою. До певного часу, десь до 10 класу мені не дозволяли їздити самій навіть в центр міста. Коли мої однокласники дізналися, що я танцюю східні танці, для них було це дуже дивним, адже в дитинстві я була «законсервованою» дівчинкою.

Моя мама – медсестра за професією. Тато за національністю – вірменин, його вбили, коли мені було 9 років. Тоді, в 90-ті роки – це були важкі часи, особливо для тих, хто займався бізнесом.

– Коли ти почала займатися танцями і як саме?

– Взагалі танцями я почала займатися ще з першого класу. Але це все було несерйозно, рік-два, та й все. Були і бальні, і народні, і сучасні. Саме східними танцями почала займатись на першому курсі в університеті. Майже 90 % усіх східних танцівниць зацікавились «танцем живота» завдяки серіалу «Клон», який був популярний років вісім-дев’ять тому. Цей серіал викликав справжній фурор, особливо у дівчат, які хотіли танцювати так, як головна героїня – Джад. От і я не втрималася. Щось там пробувала сама перед дзеркалом. Щось виходило, щось здавалось, що виходить.



– Ти пам’ятаєш свій перший аматорський виступ?

– Одного разу в університеті на першому курсі, коли я ще була молода і «зелена», декан факультету попросив організувати концерт до Дня факультету. Я погодилася, але в останній день багато студентів відмовилося виступати і катастрофічно не вистачало номерів. От я і ризикнула виступити.Мабуть, завжди буду пам’ятати цей перший виступ під пісню Arash «Salamati». Для тих, хто не в курсі, це – капітальна попса, під яку в принципі не танцюють танець живота, але так як я була аматоркою, то ще не знала цього.

Загалом, після виступу всі мене дуже розхвалювали, казали, яка я молодчинка, як я гарно станцювала і що мені варто далі займатись цією справою. Така підтримка мене дуже заохотила і, фактично, дала старт. Це стало стимулом і рушійною силою, щоб почати займатися цими танцями більш серйозно. Довгий час була самоучкою, вчилась по DVD-дисках, а потім зрозуміла, що стою на одному місті, тому що вдома я не навчусь професійно танцювати.

– І хто став твоїм вчителем?

– У Луцьку почала займатися в Олени Дідович, керівника студії східного танцю «Райда», вона мені дала поштовх, але на той момент мені вже цього було мало. Почала активно їздити в найближчі міста, шукати майстер-класи, щоб освоїти досконало техніку східного танцю. Величезний поштовх до професійного рівня мені дала викладачка Оксана Пінська з Рівного, яка має свій колектив «Орхідея».



– Зараз ти викладаєш танці, як тобі самій у ролі вчителя?

– Вважаю себе досить вимогливим викладачем, стараюся своїх учнів розвивати в різному танцювальному напрямку, тому я дітям даю класичну і сучасну хореографію. Я їх націлюю на танцювальний успіх, на те, щоб вони росли «чемпіонами». Я своїм учням завжди кажу: що ви маєте бути жадібні, вам має бути завжди мало тренувань, тоді і буде результат. Перший свій кубок мої дітки привезли із Києва, був міжнародний фестиваль східного танцю «Східний Експрес».

– Хто вам шиє костюми?

– Є в Луцьку, магазин танцювальної моди «Ірвейн», практично усі костюми, які зараз є для виступів, це – їхніх рук справа. Колись мої особисті костюми шила моя мама, а я – оздоблювала. Але зараз не вистачає часу, тому шию собі костюми на замовлення.



– Чим би ти займалася, якби не танці?

– Дуже не люблю цифри, не люблю нічого рахувати, навіть гроші. Кажуть, усі Овни – такі: не люблять гроші, якщо вони є, одразу від них позбавляються))

Уся творча сфера – це моє. Бачу себе у викладацькій діяльності, тому що я себе асоціюю з вчителем, часто мої танцювальні репетиції переходять у лекції на різні моральні теми. Я люблю своїх дітей, навчаю їх поважати один одного.

– У такої ефектної танцівниці, мабуть, багато залицяльників?

– Насправді, останнім часом я стала «колюча», особливо до чоловіків. Навчилася розрізняти, коли мені дуже гарно «їздять по вухах», та що від мене хочуть насправді. Тому без проблем і швидко відфільтровую усіх надокучливих чоловіків.



– Який твій ідеальний чоловік?

– Можливо, я стала дуже вимоглива, в мене багато критеріїв до свого майбутнього чоловіка. Не визнаю слабохарактерних чоловіків. У житті важлива цілеспрямованість. Коли я можу сама себе забезпечити доволі непогано, того ж самого я чекаю від чоловіка. Я не шукаю багато чи знаменитого, я шукаю такого, з яким «не пропаду». Можливо, через мої вимоги, я до цього часу «вибираю і перебираю», як кажуть мої друзі.

– А що для тебе взагалі – сім’я?

– Для мене сім’я – це опора. Важлива довіра, можливо тому, що розчаровувалася в якійсь мірі у чоловіках. Я хочу мати свою сім’ю, але не поспішаю створювати її. Краще бути щасливою самій, ніж нещасною в шлюбі, плачучи ночами.

– Маєш особливу мрію?

– У мене є дві мрії. Може, це банально прозвучить, але я хочу сім’ю. Я працюю з дітками, дуже часто помічаю, що ставлюся до них, як до своїх. Навчаю їх не тільки танців, а й виховую їх, як виховувала б власних.

Ще одна мрія, це звичайно, щоб наша танцювальна родина розвивалася. Хочу, щоб мої діти продовжили мою справу, коли я вийду на пенсію)).

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
















0

Читати ще

Коментарі

МОЛОДЕЦЬ

Погарнішала)))Але танцює вона

Глядач

Дійсно гарна танцівниця і

кіра

дуже приємна дівчина і файна

Анонім

Розчарувалась в чоловіках,

Упс

Заодно прорекламували зерно)

жанна

від її танців мурашки по тілі

Хах

Колись сняв на мамбі.гризе

Аххха

А вони тільки і шукають

тетяна

С-ки це дешеве польське

Знаючий

Та да, довгенько вона на

знаючому

а ти відать там Ð

Непсихолог

Бути чемпіонкою - це приємно.

Анжеліка

шановний Знаючий, ви

учениця

Вона класна)))) особистість

титит

класна)) що цікаво що про

генгне

ще та штучка

Її учениця

Вона дуже класна! )Не тількі

Тетяна

Хорошушка талановита!

Додати новий коментар