​Легендарні «Пісняри» розповіли лучанам про костюми, узбецький килим та улюблене слово

01 Грудня 2017
Вокально-інструментальний ансамбль «Пісняри» у яскравих авторських костюмах із елементами білоруської вишивки подарував справжнє свято ностальгії для волинян.

Перед концертом директор колективу Ігор Свєчкін розповів «Таблоїду Волині» про враження від Луцька, нові пісні та листи прихильників.

Ностальгійні емоції та веселі історії – у постійній рубриці «Словопортрет».

***
Ансамблю 48 років, за весь час музиканти відіграли сотні тисяч концертів у отримали сотні тисяч листів, які приносили мішками. Я працюю в колективі з 1992 року, тобто всього половину із всього творчого шляху ансамблю.



***
Наша публіка, безумовно, – старше покоління, переважно люди за 50, але часто буває, що приводять дітей. Для постійних слухачів наші пісні – добрячий шматок життя. Пісні ностальгійні, пісні епохи.

***
У нас є багато нових пісень, але люди на концертах все одно знають колишні хіти і хочуть чути переважно їх. Не забуду Харків минулого року, хоча це могло трапитися у будь-якому місті. Третя пісня всього, співаємо «Алесю», а з залу хтось постійно кричить «Давай «Вологду!». І таке постійно відбувається. Нові пісні ми презентуємо з обережністю. Наша група – це ретро. Це ностальгія.

***
Наш колишній керівник Володимир Мулявін, якого вже нема з нами, завжди казав, що не любить ні «Вологду», ні «Алесю», бо все заспіване вже сотні тисяч разів. Але усі ми прекрасно розуміємо свій статус і те, чого чекає від нас народ. Саме тому не буває пісень, від яких ми втомилися і перестали співати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ​СЛЬОЗИ, ЛИСТИ І ПАМ’ЯТЬ – У ЛУЦЬКУ СПІВАЛИ ЛЕГЕНДАРНІ «ПІСНЯРИ»


***
Мені дуже подобається Луцьк. Маленьке, затишне містечко. Чисто, яку нас у Білорусі. Чистота, порядок, європейське місто. Мені таке дуже подобається. Правда, не так багато можна всього перед концертом побачити, але погуляти містом мені сьогодні вдалося.

***
Концерти у Білорусі та Україні не відрізняються абсолютно нічим. Знаєте, усі слов’яни схоже реагують на музику. Головне, щоб не залишалися байдужими до музики, щоб були активними і здоровими. Буває навіть, що на концерти приходять прихильники, яким далеко за 90 років.



***
Картини, горілка, багато квітів, національні страви – це найчастіші подарунки після усіх концертів. А якось в Ташкенті нам подарували килим! Ручна робота, красивий, але дуже важкий. Ми ніяк не могли зрозуміти, як же його помістити в літак. Але все добре вирішилося.

Часто дарують солодке і алкоголь, просячи випити за їхнє здоров’я після виступу. Хоч у нас чоловічий колектив, але квітів дарують дуже багато. Ну ми їх залишаємо організаторам, дівчаткам в готелі, адміністрації концертних майданчиків. А ще приносять написані листи, так традиційно і ностальгійно!

***
Костюми у нас завжди у білоруському стилі. Ми ж «Песняры», куди нам у «цивільному» одязі виступати! Увесь одяг ручної роботи із особливим білоруським колоритом.



***
Улюблене білоруське слово у нас – «дзякуй». Як майже і у вас. Як і «спасибо». Бо це найважливіші слова, які говориш щоразу, коли відчуваєш себе прекрасно. А на концертах завжди так.

***
У нас зараз чудове життя, але страшна екологія. Скільки молоді передчасно йде із життя, навіть старші люди міцніші молоді. Саме тому у житті найголовніше – здоров’я. Якщо воно буде, то буде все: і гроші, і можливості, і щастя. Тож міцного усім здоров’я, благополуччя, щастя і багато любові!

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]



Спілкувалася Юлія Фінковська.
0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter