Словопортрет: луцька музикантка і вокалістка гурту «ВОДА» Ольга Орловська

^{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

^{Фото: Ірина КАБАНОВА}

Десять років тому на популярному шоу «Україна має талант» тріумфував гурт із Луцька, який перевернув уявлення слухачів про можливості живої музики. На сцені музиканти «ВОДА» створювали справжню магію, влаштовували спектаклі зі звуками природи, відтвореними за допомогою підручних матеріалів.

Цього теплого вересня «Таблоїд Волині» запросив на прогулянку вокалістку гурту Ольгу Орловську. За чашкою ароматного обліпихового чаю у «Луцькій Венеції», символічно – біля води, ми розпитали у дівчини про натхнення, інструментальну музику, ідеальний відпочинок та багато іншого.

Коли розмова заходить про справу всього її життя, в Олі загораються очі та з’являється усмішка. Вона розповідає, що може писати музику 12 годин, і в ці моменти відчуває абсолютне щастя.

Тож далі – слово нашій гості.

***

Я родом з півдня України. Мій тато лучанин, і в певний момент мого підліткового віку ми переїхали сюди. Луцьк – супертворче місто, одне з найпотужніший в країні, яке реально допомагає творчим людям. Не знаю, як це працює. Можливо, оточення. Можливо, атмосфера. Але саме тут я почала серйозно займатися музикою, хоча в музичну школу ходила ще в маленькому південному містечку, де народилася. Луцьк притягує митців. Оці нічні вулиці, якась в тому однозначно захована магія.

***

Весь час я писала музику, грала на фортепіано. І от Вова Куприков, який тоді вчився в Інституті мистецтв, придумав гурт і влаштував кастинг. У мене була мрія грати в гурті, тому й прийшла спробувати себе. І пройшла!

Крім мене і Вови у початковому складі був ще Дмитро Лазарев і Андрій Олексюк. В принципі назва гурту якраз і склалася з перших літер наших імен – «ВОДА».

З початку діяльності гурту все круто змінилося! Купа фестивалів, конкурсів, виступів… Зараз мені, чесно кажучи, шкода музикантів, бо вже нема такої кількості фестивалів для молоді, де ти можеш показати якісь перші свої спроби, а потім розвиватися. У 2007 році ми мали можливість відкривати 1-ий Всеукраїнський фестиваль альтернативної музики «Бандерштат», і це був наш дебют!

***

На мистецькому фестивалі в Рівному «Творча валіза» нас попросили зіграти щось цікаве, не зовсім «рокешне». Ми сіли думати, і Вова вигадав експерименти з водою на сцені. Потім тижнями ходив з відрами по музичному училищі, де працював і тоді, і зараз. Пробували, по яких інструментах вода звучить, залучали дощовицю, яку Андрій приніс, так все й народилося. Потім Вова придумав сипати крупи на музичну тарілку, а для естетичної картинки вибрав білий рис.

І зрештою той фестиваль у Рівному ми виграли! Там був вокаліст «От Вінта» Юрій Журавель, який підійшов після виступу і похвалив нас. Це нас так зарядило, надихнуло!

***

Гурт мінявся, до нас прийшов гітарист Сергій Мінаєв. І щиро кажучи, оглядаючись назад, я б хотіла ще з ним пограти, справді крутий музикант.

А потім було шоу «Україна має талант», заявку на яке подав Вова фактично без нашого відома. А коли нас вперше показали по телевізорі, на відборі в Одесі, ми отримали величезну кількість позитивних відгуків глядачів, це було як на крилах. А коли пройшли у півфінал, на нас вилилася така ж купа негативних коментарів. Я дуже переживала за все це. Хоча підтримки теж було багато, але ж творчі люди чутливі і завжди побачать серед двох тисяч класних коментарів 200 поганих.

***

Згодом я вступила в наше музичне училище, і дуже вдячна, що так все склалося. Там я у класних викладачів навчилася класичної музики, зараз пишу багато інструментального і мрію створювати саундтреки до фільмів.

В цьому ж училищі у нас був перший сольний концерт гурт «ВОДА», один із найкращих моментів у моєму житті, коли енергія слухачів пульсувала на фізичному рівні. Таке не забувається!

***

Мене дуже надихає природа. Творчі люди віддають багато енергії, тому мусять шукати способи її поповнення. Я люблю їздити велосипедом, гуляти пішки, спостерігати за змінами природи довкола. Почитати книжку, переглянути фільм, погладити котиків – і сідаєш писати музику.

Особливо люблю працювати ввечері та вночі. Часом процес так захоплює, що можу просидіти до 4 ранку. Натхнення, правда, можна дуже довго чекати, тому важливо щодня сідати і робити свою роботу. Створювати музику я можу по 10-12 годин!

***

Мені легше розповісти про свої відчуття музикою, а не словами. Тому в більшості випадків спочатку з’являється мелодія, а вже під неї, якщо треба, вигадую текст. Але все ж частіше зараз створюю і граю інструментальні композиції.

Ми живемо в класний час, коли нова музика створюється постійно, вона довкола нас. Нові течії, жанри, авторські експерименти. Кожен може знайти собі саме те, що конкретно у цей період потребує. І неправильно казати, що все важливе вже написали класики, бо кожне покоління потребує близької для них музики.

Переконана, що класику треба слухати підготовленим людям, які здатні зрозуміти її в різних аспектах. А робити інструментальні речі популярними серед молоді, на мою думку, можна через оригінальні саундтреки до фільмів, ігор, документального кіно чи навіть рекламних роликів. Тобто це такий шлях, як дати інструментальним композиціям нове дихання, популяризувати їх. В сучасному цифровому світі відео та аудіо майже невід’ємні.

***

Я зараз майже не слухаю музику. Це, знаєш, як людина, яка постійно робить торти на замовлення, але сама їх не їсть, бо настільки перенаситилася. Ти коли 14 годин в добу 5 днів у тиждень оточуєш себе музикою, яку проживаєш і пишеш, то просто потім хочеться заплющити очі і слухати тишу.

А якщо й слухати, то обов’язково класику. Мені дуже подобається український композитор Борис Лятошинський. Коли треба розвантажити голову, то можу послухати щось кардинально інше від того, що роблю сама. Наприклад, «Metallica» або «Red Hot Chili Peppers» .

До слова, є ще такий американський гурт «Blue Man Group», який багато експериментує зі звучанням. Свого часу вони дуже надихали нас. Вони з тих музикантів, на яких краще дивитися і слухати, а наш гурт теж потребує того, щоб глядач бачив, як твориться музика. В прямому значенні жива музика.

***

Процес написання музики – це одна з митей найбільшого щастя. Це насправді дуже непросто, кілька років ти опановуєш інструмент і теорію, потім постійні спроби в потоці задумів знайти вдалий пасаж, вдале звучання. Але коли занурюєшся в роботу, а потім бачиш результат – це варте всього цього.

А ще одна незабутня мить – це коли люди реагують на твою музику на живому виступі! Це найголовніше. Бо ти можеш писати для себе, але все одно мистецтво прагне глядача і слухача, зворотний зв'язок тут вкрай важливий і відчутний.

Щоправда, в момент написання музики тебе огортає таке щастя, що абсолютно байдуже, чи почує хтось ще цю музику, чи розділить її з тобою. Байдуже. А от потім минає час і хочеться, щоб хтось це почув.

***

Крім музики, мене надихає ще й кулінарія. Люблю готувати, особливо десерти, випічку, торти. Мені здається, в моїй роботі дуже важливо перемикатися ще й на роботу руками, щоб розвантажувати голову. Так само подобається працювати в землі, в городі, щось покопати, посадити. Якщо з музикою не складеться, піду на кулінарні курси! (сміється – авт.).

***

От ми зараз в парку, правда класно? Отак і створювалася музика нашого гурту. Шелест листя, краплі дощу, порив вітру – все це накладали на мелодію і виходив такий симбіоз людини і природи. Я думаю, середовище впливає на композиторів. Серед природи хочеться писати щось ніжніше, інструментальне. А урбанізм, каміння і бетон, надихає на цифрову електронну музику.

***

У творчому житті гурту були такі особливі події, на яких через специфіку могли виступати тільки ми. Наприклад, свято якихось фермерів-аграріїв, де ми грали серед яблучного саду! А ще був екологічний форум в Києві. Також запам’ятався класний досвід, коли на Дніпро спускали першу заправку для катерів та яхт, а ми виступали в цей час буквально серед води.

***

Писати веселу музику насправді важче. Тоді як за три години можна створити стільки сумних мелодій! Дуже часто спрацьовує банальний стереотип, що «щасливі віршів і музики не пишуть». В момент щастя хочеться насолоджуватися і проживати його, а моменти суму хочеться розділяти з музикою. У гурті легше творити позитивні пісні. Це ніби закон синергії, коли енергія багатьох людей додається і здатна творити якісь надможливі речі.

Фактично гурт «ВОДА» досі існує, у ньому залишилися ми вдвох із Вовою. І дуже хочеться влаштувати саме у Луцьку якийсь наш виступ, можливо сольний концерт, можливо навіть записати альбом… Бо Луцьк – це місто, яке мене справді надихає.

^{_***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}