Яким мав бути ЦУМ та хто спорудив ринок під замком: архітектор Ходаковський про «совкову» забудову Луцька

^{Текст: Олександр Котис, «Хроніки Любарта»}

Одним із головних архітекторів радянського Луцька був Євген Ходаковський, який долучився до проектування старого універмагу, спортивної школи на вулиці Шевченка, будинку техніки на Радянській, а також активно «воював» з ідеєю спорудження ринку під Замком Любарта.

[caption] Євген Ходаковський[/caption]

Одним із перших проектів Ходаковського стала переробка типового проекту універмагу, котлован під який уже рили. Типовий проект – це те, на що хворіла вся радянська архітектура, коли одна розробка втілювалася багато разів, створюючи однакові вигляди більшості міст. Тому ті, хто розумів і вболівав за місто, намагалися змінити типовий проект, надававши індивідуального стилю. Подібна історія сталася з луцьким цумом.

Приміром, у Рівному універмаг збудували таким, яким він був на проекті, а в Луцьку проект змінили, переробили фасади.

[caption] Цум. Листівка[/caption]
[caption] Цум у забудові радянського Луцька. Фото кінця шістдесятих[/caption]
[caption] Цум і брама собору на полотні Карела Якубека. 1968 рік[/caption]

Архітектор вважає одним із кращих творінь його часу спортивну школу на вулиці Шевченка. «Це індивідуальний проект, що тоді було рідкістю. Великі прольоти підіймалися кранами. Вони були новаторським для Луцька на той час», – розповів Ходаковський.

[caption] Зала спортивної школи одразу після будівництва. Фото з книги "Луцьк. Архітектурно-історичний нарис"[/caption]

Також архітектор брав участь у розробці проекту «молодіжного кафе». «Була тоді така мода. І ця драбинка, яка там є ззаду, була вперше застосована в київському Палаці піонерів Мілецького. Потім, на жаль, від ідеї кафе відмовилися і зробили тут Будинок техніки», – пригадує архітектор.

[caption] Молодіжне кафе (будинок техніки) на Кривому Валу. Фото з книги "Луцьк. Архітектурно-історичний нарис"[/caption]
[caption] Колишній будинок техніки у наш час[/caption]

«У той час в Луцьку з’явилася висотка з годинником. Тоді всі дуже раділи. Ми були наївним народом», – відгукується Ходаковський про перший 9-поверховий будинок у Луцьку.

[caption] Перша 9-поверхівка в Луцьку[/caption]

Євген Ходаковський також пригадує проекти, які свого часу він повважав невдалими і зробив все можливе, щоб такі ідеї не втілилися і не зіпсували загальний вигляд міста.

«Як тільки прийшов працювати, був проект ставків між Гнідавським мостом і Красненським. Пропонувалося такими «черв’яками» вибрати торф, поробити ставки, обсадити «грибами». Я тоді перекреслив і сказав, що цей проект не потрібний. Фурів (Іван Фурів – голова міськвиконкому з 1965 року, – Авт.) мене тоді лаяв скільки міг. Вдалося тоді з Санжаровим не допустити підрив синагоги, яка своєю обдертістю дошкуляла начальству».

[caption] Торговий павільйон, з якого розрісся ринок, на картині Карела Якубека[/caption]

«На цій посаді (головного архітектора, – ред.) ледь витримав 4 роки. І вилетів як пробка. Архітектурний відділ тоді був таким хлопчиком для биття. Всі його критикували. А все тому, що ніхто не хотів робити за наукою, так як треба. Знову ж таки, всюди грали роль якісь зв’язки, навіть у вирішенні міських питань. Корупції тоді майже не було, але все робилося через… От, наприклад. Це ще було навіть до того, як я став архітектором. Коли робили будинок техніки, був головою міськвиконкому Микола Бездушний. Він вважався гарним економістом. Але за мірками «экономики, которая должна быть экономной», як казав незабутній Леонід Ілліч. Всі боролись, – Метельницький, я, інші – щоб не садити ринок. А він почався з того найбільшого павільйона, що там стоїть. А далі все обросло. І боролися, щоб не садити підстанцію перед самим замком. Майже до бійки доходило. «Ні, буде там», – наполягав Бездушний. «Ні, ми не можемо». Там було не набагато дорожче, щоб обійти. Це можна було зробити. А тепер спробуй забери цей ринок. Отак приблизно у нас все вирішувалося. Перш за все вирішували партійні і управлінські боси, які були пов’язані, і це була система. Вони не слухали доводів розуму і логіки, в них була своя логіка. В такій атмосфері мені довелося працювати».

[caption] Електропідстанція під стінами замку. Фото з альбому "Луцьк"[/caption]

На думку архітектора, нині у забудові міста ситуація не дуже змінилася: так само панує непрофесіоналізм та відсутність стратегічного мислення.

«Їхав недавно в машині з одним заступником і слухав, як він по телефону роздавав вказівки. Там те приберіть, там інше, бетономішалку туди. Вони стратегічно не звикли мислити. Комуняки завжди були на висоті тактично. І ці так само. Один із архітекторів міста, Лисенко був такий, підписав дозвіл на забудову у поймі ріки Стир, центрі міста, де зараз «Нова лінія», що не можна було. Розрісся приборзавод і воно би все гуло, тарахкало. Такі речі в центрі міста не робляться. Це приклад відсутності стратегічного мислення в забудові міста. І так по сей день», – роздумає архітектор.

[caption] Завод збудували на самому березі річки, де раніше був пляж. Частину тепер обладнали під житло[/caption]

Після звільнення з посади головного архітектора Луцька Євген Ходаковський, за його ж висловом, покинув велику архітектуру. Став працювати в різних місцях, інколи щось проектував. Будинок з баштою на вулиці Лесі Українки напроти «Книжкового пасажу» – його творіння. За винятком кольору, який мав бути іншим, але став рожевим, коли Ходаковський його продав.

[caption] По центру - будівля, запроектована Ходаковським[/caption]