«Навіть чоловіку і дружині йти поруч не можна»: волиняни про карантин за кордоном.ФОТО

^{Текст: Оксана Федорук}

Тепла погода на вихідних зовсім не сприяла тому, щоб українці дотримувалися карантину. І загалом багато хто в нашій країні не ставиться до цього серйозно, навіть попри те, що офіційно адміністративний штраф за порушення правил карантину становить від 17 тисяч до 34 тисяч грн.

На відміну від України, за кордоном із цим все набагато строгіше. Наприклад, в Іспанії поліція може оштрафувати на 2000 євро лише за те, що розмовляєш із сусідом на вулиці або пішов у магазин далеко від дому.

Про це нам розповіли волиняни, які зараз знаходяться за кордоном. Дехто із них уже давно переїхав туди, хтось перебуває тимчасово на волонтерських проєктах. Тому як проходить карантин у Болгарії, Чехії, Польщі, Іспанії, Франції, Німеччині та Туреччині - читайте з перших уст:

Ярослава Тимощук (Болгарія, м. Благоєвград)

Я приїхала сюди на волонтерський проєкт 17 лютого, тоді коронавірус ще не здавався таким серйозним. Місто Благоєвград невелике, приблизно 70 000 людей.

Карантин оголосили 13-го березня . Я живу недалеко від центрального бульвару, де завжди було шумно і людно, але наступного дня вулиці спорожніли.

Спочатку це були просто рекомендації залишатися вдома, а пізніше ввели режим надзвичайного стану: тепер не можна йти по вулиці більше трьох, у супермаркети не можна заходити без маски, не можна бути на дитячих майданчиках, все карається штрафами у кілька тисяч болгарських левів (2 леви=1 євро).

Таксисти усі в масках, як і продавці. З початку карантину відкриті лише продуктові магазини, аптеки і маркети типу нашого “Ватсонс”, хоча я бачила, що працююють і деякі магазини з одягом.

В аптеки можна зайти лише по одному, в супермаркети - до 15. Люди дотримуються дистанції 1-1,5 м, на вході в магазини стоять санітайзери.

На вулиці тебе може зупинити поліція і тоді у тебе має бути чек із магазину. Щоб поїхати в інше місто, треба мати офіційне підтвердження, що це дійсно необхідно. Я читала в новинах, що за дотриманням цих правил слідкує армія, але як це відбувається, поки не бачила.

У місті поки що немає зафіксованих випадків коронавірусу, але є у сусідній Софії.

Місцевим суто морально важко дотримуватися такого режиму, бо вони люблять тусити, веселитися, зібратися разом випити, тому під вікнами я часто чую, що там все одно збирається молодь. У цьому ми з ними дещо схожі. Взагалі, мені здається, що у нас багато спільного із балканськими народами.

Любава Дроган (Іспанія, Барселона)

Карантину дотримуються більшість людей, але то скоріше через штрафи, а не страх вірусу.

Донедавна мали дозволи на пересуванням містом тільки ті, хто працює. Інші - лише в магазин, аптеку, але біля дому. Нас мало не “пов'язали”, коли я сказала, що чекаю подругу з магазину. Додому і все тут.

Але з 30 березня усі ці дозволи анульовані, мають право працювати лише продавці супермаркетів, аптек і лікарі. Поштарі працюють зміни два дні на тиждень, але відправити зараз вже нічого не можна, лише отримати те, що було відправлене раніше.

Штрафують дуже жорстко: мої сусіди вийшли двоє в магазин, купили пива і вирішили постояти на вулиці поговорити. У результаті їх оштрафували на 2000 євро.

Поліція може зупинити і подивитися прописку. Якщо далеко від дому - штраф. Якщо ти вирішила купити щось смачне, а в магазині біля дому цього немає, - нікого це не цікавить, мусиш бути в радіусі 100-150 м від дому. З собакою також лише біля дому.

Навіть чоловіку і дружині йти поруч не можна.

Штрафи з роботодавців наче до 30 000. Якщо бачать двох людей у машині - одразу зупиняють і штраф. В'їзди в міста перекриті. Оглядають кожне авто.

Все стало набагато жорсткіше і серйозніше, бо за останню добу, говорять, що ми вже “випередили” Італію.

У лікарнях “аншлаг”. Країна не була до такого готова. Хворих реально приймають вибірково, бо всіх не встигають, тому старших 75 не лікують. Наче до 65 зараз опустили планку. Я того не бачила, але кажуть, що люди помирають, навіть огляду не дочекавшись.

Чула, що хворіють діти. Чомусь це дуже приховують, тому лише зі слів людей. Але вони ж і швидко одужують.

У супермаркети впускають максимум 20 чоловік. Потім по черзі. За цим слідкує охорона. Старі люди і вагітні - без черги.

За статистикою, Каталонія, де я живу, - на другому місці за кількістю випадків зараження коронавірусом, після Мадриду.

Але є багато охочих допомогти, в основному чомусь слов'яни. Допомагаємо стареньким або хворим сусідам, бо в них також група ризику. У багатьох діти далеко, доїхати не можуть.

Кожного дня о 12.00 год б'ють дзвони у всіх церквах. А о 20.00 всі дякують лікарям - плескають у долоні і кричать із вікон "Дякую". Тільки тоді чуєш, що ти тут не сама, бо весь день тиша. Завжди було когось чути з сусідів - то музика грає, то хтось свариться, то посудом стукає. А зараз - тихо-тихо.

По місту бігають дикі звірі, бачили диких кабанів, косуль, дикі качки, їжаки вільно ходять по місту.

Людмила Козицька (Польща, м. Свідниця)

У Польщі карантин триває вже 2 тижні, поки його продовжили до 12 квітня, до Пасхи.

Кафе усі закриті, деякі працюють тільки на винос і на доставку.

Держава виплачує цього місяця сім’ям, батькам, опікунам, у яких є діти до 8 років, “засілек опікунчи” - оплату у розмірі 80% від офіційної заробітної плати, яку отримувала людина до карантину.

Деякі фірми чи офіси працюють, але з обмеженими годинами праці - по 4-6 год.

На телефони надходять смс із загальнонаціонального номера: “Сидіть вдома, обмежте спілкування, можливий вихід тільки до лікаря та за покупками”.

Поліція перевіряє тих, хто на самоізоляції. Вони під’їжджають до будинку, в якому живе така людина, телефонують і вона повинна показатися їм у вікні. Інакше - штраф.

Гуляти можна не більше двох осіб. Якщо поліція зловить - штраф від 5000 злотих.

Мер Вроцлава, недалеко від якого знаходиться містечко Свідниця, опублікував на своїй офіційній сторінці у facebook звернення дотримуватися карантинного режиму української мовою.

Громадський транспорт працює, але їздить напівпорожній - 1-2 людини.

У супермаркетах слідкують за кількістю людей, один хтось вийшов - одного впускають, усі дезинфікують руки. У магазинах на деякі товари обмеження - туалетний папір - не більше однієї пачки в одні руки. Вранці з 9 до 10 год у супермаркетах - години для “сеньйорів”, тобто пенсіонерів. Бо на початку карантину бували такі випадки, що молодь видирала деякі товари з рук у старших людей.

Маски в аптеках є, 1 маска - 10 злотих. Розчин для дезинфекції, 1 л якого коштував раніше 30 злотих, зараз може коштувати 100 злотих.

Працюють дистанційно не лише школи, а й дитячі садочки - вихователі разом із дітьми вчать віршики, вирізають витинанки. Діти бачать інших дітей по групових відеодзвінках.

Олександр Швець (Туреччина, м. Газіантеп)

У Туреччину я приїхав на початку березня, на волонтерський проєкт.

Вже третій тиждень, як тут закрили школи, університети, молодіжні центри на карантин. Університети перейшли на дистанційне навчання. Більшість закладів працюють в режимі їжа з собою. Коли подорожував три тижні тому в автобусі кожному пасажиру дезинфікували руки.

Також кожного дня комунальники дезинфікують вулиці, закриті парки, дитячі майданчики (лавки, спортивні і дитячі майданчики обмотали плівкою). Хоча людей ще багато можна побачити на вулицях.

Кілька днів тому закрили сполучення між містами, можна їхати лише з дозволу місцевої влади, якщо в цьому дійсно є необхідність, також скасовують авіарейси всередині країни.

У багатьох турецьких містах зробили “антикоронавірусні” світлофори: крім регулювання руху, вони показують, що треба бути вдома (зелений - іди додому, червоний - залишайся вдома).

Щодо статистики, починаючи з 17 березня на COVID-19 захворіли більше 9000 людей.

У новинах читаю, що уряд Туреччини вливає в економіку $ 15,5 млрд, щоб захистити її від наслідків кризи, пов’язаної із коронавірусом: підвищили мінімальну пенсію до $ 230; до листопада заморозили курортний збір з готелів; за квітень людям, які пішли у примусову відпустку, виплатять бонуси; вводять пільги на кредити для громадян Туреччини, які постраждали від коронавірусу; виділять грошову допомогу бідним сім’ям; пенсіонерам старше 70 років виплатять подвійну пенсію за квітень; підприємствам, які постраждали від коронавірусу, дозволять відстрочити виплати кредитів на 3 місяці та ін.

Лідія Власенко (Чехія, м. Тахів)

У містечку все зачинено, окрім продуктових магазинів, супермаркетів та аптек.

Але на роботу люди ще кудись ходять, не знаю, куди саме. Я теж працюю поки.

На вулиці, в магазинах і взагалі всюди - обов'язково в масках, якщо немає маски - штраф. Але люди налякані, то і самі маску натягують і якщо побачать, що хтось приспустив, то шарахаються, як від чумного. При тому, щось я дуже сумніваюся, що вони її міняють кожні 2 год, як того вимагають, бо масок просто стільки навіть немає. Тим не менше без маски не побачиш зараз жодної людини.

Статистики щодо хворих не знаю, місто невелике (населення трохи більше 13 тисяч), тому тут взагалі спокійно.

Але тиждень тому знайома зверталася в лікарню з болем у горлі, то швидко прийняли, без всяких там незрозумілих черг, перевірок. Виписали антибіотики і все.

Громадський транспорт по місту їздить, але водій відгороджений від пасажирів і грошей не приймає. Тобто автобус на час карантину - безплатний, але ніхто майже ним не користується

Із 7 до 9 ранку продуктові супермаркети в умовах карантину працюють тільки для пенсіонерів, щоб вони не пересікалися з іншими.

Микола Яцюк (працює далекобійником у Європі)

Під час карантину я продовжував працювати і був у декількох країнах Європи. Тому поділюся тим, що бачив.

У Франції - в супермаркетах черга перед входом, у черзі всі дотримуються дистанції 1-1,5 м, в маркет запускають по одному. На вході стоїть людина і дезінфікує руки тобі або сам (скрізь є апарати з дезинфектором).

Німеччина - не можна гуляти, бути на вулиці більш як 2 людям, якщо поліція бачить три людини - штраф 200 євро.

Навіть якщо двоє гуляють на вулиці, вони теж між собою дотримуються дистанції.

У магазинах чи супермаркетах кожен боїться наблизитись до тебе і кожен може сказати: “Не наближайся, тримай дистанцію”.

У Німеччині правила є правила, всі їх дотримуються. У чому, власне, основна різниця між нами, що я побачив уже на кордоні з Україною…

По приїзду на Волинь Микола одразу самоізолювався на 2 тижні у хаті своїх бабусі та дідуся, в якій ніхто не живе.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}